![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
iskatelПопалась в ленте ссылка, с призывом "не доверяйте воон тому гиду, он плохой".
Я человека не знаю, но рассказ очень интересен.
Автор рассказа, влюблённая в горы девАчка со своим (молодым человеком ? другом ? мужем ?) пошли с гидом в тур.
Рассказ настолько фееричен, что его стоит сохранить как пособие для людей, "как не надо ходить в горы и вообще в походы".
Я на всякий весь текст внизу скопирую, мало ли, потом сотрут.
Lubov Chernikova August 20 at 7:08pm · Kyiv ·
https://www.facebook.com/ljybcja/posts/10210234413317853
Итак,
"Гори люблю давно і безнадійно, тому ходжу в них при кожній ліпшій нагоді.Намагаюся підтримувати хорошу фізичну форму окрім походів регулярно маю якийсь спорт. Однак назвати себе альпіністкою поки що не можу – не вистачає ні знань, ні навичок. Не особливо розбираюсь в категорійності гірських маршрутів за плечима, окрім Карпат – сходження на Казбегі та прогулянки Татрами в Словенії, трохи у Доломітових Альпах, Румунія, Іспанія, ше якось лазила кілька маршрутів на фороських стінах. "
Это прекрасно. Отметим : дамочка не новичок, некий опыт есть.
По идее, должно быть и понимание, чем отличается горный маршрут от пикника.
"Крім того, я знаю, що в цій справі слід довіряти гідові, повністю покладаючись на його досвід, добросовісність, порядність та майстерність."
Более того, по-хорошему в критической ситуации его указание = приказу, иначе пеняйте на себя.
И для того, чтобы понимать, чьи указания ты соглашаешься выполнять, стоит думать головой с самого начала.
"Другий «дзвінок»: Вадим, а де наша їжа на сходження?
За домовленістю, Гапко отримав від нас 235 євро на купівлю дорогих сухпаїв (їжа на 7 днів походів). Гроші дали, а сухпаїв у нас не було ні до, ні під час, ні після сходження. Що ми їли за ці дні в горах? 1 раз вівсянку, чай з лимоном, шматочок сиру, казінаки, 2 снікерси я з’їла в день, коли пролізла 1100 метрів за 11 годин. Ще була халва, яку мій шлунок не сприймає. В результаті довелось реально голодувати на висоті понад 4000 м. Я попередила кілька разів гіда про те, що коли я не їм, мені стає погано раптово і сильно, всі мої друзі це знають. Особливість організму. Він проігнорував."
То, что перед выходом не было сделано нормальных запасов еды, подходящих всем участникам - сразу же ЧП.
Любой нормальный, вменяемый человек при обнаружении такого фейла немедленно поворачивает назад и отказывается от маршрута.
Это не особенности какого-то одного организма, это у всех так, просто "запас прочности" у каждого свой.
И дать сбой организм при фиговом питании и большой нагрузке может в любой момент.
Иной раз провизия утрачивается из-за проблем на горе - ну, всякое бывает, но тут не было запасено на старте ! Кем надо быть, чтобы выйти при таком раскладе ?
"Третій «дзвіночок»:
Вадим запевнив, що акліматизація мені не потрібна. Тетнульді (4850 м.н.р.м.) – не надто складна гора, лише 3Б категорія складності (5-тисячник Казбек – це 2 категорія складності). "
Всем, приехавшим с равнин, при подъёме на высоту 5000 нужна акклиматизация.
Человек, уже не раз бывавший в горах, обязан это знать.
Быстрая, медленная - уже нюансы.
Без акклиматизации проблемы гарантированы, вопрос лишь в том, насколько серьёзными они будут.
Если ты видишь, что гид - опасный идиот, какого черта ты не поворачиваешь назад ?
"Після повернення в мене ще добу час від часу йшла носом кров. Ні, я не казала гіду про це. "
А могло быть и веселее.
"Йти було важко, я сама з себе дивувалась. Гапко злився і ображав за мій повільний темп, кричав, що треба йти скорше, "
Мне как-то казалось, что рот дан людям в том числе для того, чтобы в таких вот случаях говорить, причем прямо и громко.
" Гапко вирішив вести нас маршрутом відомого местійського альпініста Міхаіла Хергіані (складність 5Б). Тобто мене, яка в житті ходила тільки на «двієчку» і щойно ледве виповзла на «трієчку», на це було 3 дні."
Дивное решение от гида, но, ещё раз, дамочка имеет опыт. Её ничего не насторожило, не ?
"Користуватись спорядженням ні я, ні Максим (так, нас було всього двоє, гід – третій) не вміли. Ну я трошки може вмію. Ми таки дійшли під Бастіон – це вертикальна стінка перед самим сходженням на Ушбу, але запізно. "
ШО ?
2 взрослых дебила нанимают гида на непростой маршрут, не умея работать со снаряжением, вообще без тренировок и обучения ?
Кстати, а что дамочка делала "на форосских стенах" ?
Там как раз и учат, маршруты прекрасные.
Или она там была по вину и поцелуям ?
Вспоминается старый анекдот,
"блондинку спросили, что она возьмёт с собой в поход.
"2 пары стрингов и бикини, остальное забота мужчин" ".
Честно говоря, я даже не знаю, кто тут больший идиот, гид или клиенты (ещё раз : как минимум у 1 клиента есть опыт ).
"3 дебила - это сила".
Рассказ полностью.
===================================
Lubov Chernikova
August 20 at 7:08pm · Kyiv ·
https://www.facebook.com/ljybcja/posts/10210234413317853
В мене сталася історія, пов’язана з емоціями, словами, позами, образами. А коли все вляглося, і я змогла глянути на це зі сторони, то побачила, що зміст проблеми стосується не тільки мене, і моїх невиправданих очікувань. Я побачила, що в рамках несерйозних конфліктів побутового характеру, Гапко, не виходячи формально за межі дозволеного, суттєво збільшував ризики. На мій погляд, його потенційні клієнти мають про це знати. Якщо все складається добре – можна отримати цікавий позитивний досвід, як я. Якщо не добре – то ситуація може обернутися серйозним ризиком. А добре чи ні, вирішуєте ні разу не ви. Розповідаю коротко, на багаточисельні прохання. Не очікувала, що мій попередній пост обернеться такою хвилею емоцій і бруду, просто налякалася, що він мене знов ображатиме. При потребі можу надати цю всю історію у епістолярному жанрі, з емоціями, подробицями та фотографіями, на 11 сторінок. Хтось буде читати? Коротко:
МЕСТІЯ
Гори люблю давно і безнадійно, тому ходжу в них при кожній ліпшій нагоді. Намагаюся підтримувати хорошу фізичну форму окрім походів регулярно маю якийсь спорт. Однак назвати себе альпіністкою поки що не можу – не вистачає ні знань, ні навичок. Не особливо розбираюсь в категорійності гірських маршрутів за плечима, окрім Карпат – сходження на Казбегі та прогулянки Татрами в Словенії, трохи у Доломітових Альпах, Румунія, Іспанія, ше якось лазила кілька маршрутів на фороських стінах.
Крім того, я знаю, що в цій справі слід довіряти гідові, повністю покладаючись на його досвід, добросовісність, порядність та майстерність. Тож коли я погодилась на поїздку в Местію з Вадимом Гапком, мала повне право розраховувати на ці речі. Далі спробую стисло викласти все, як було, без прикрас, а кожен нехай собі матиме свою думку на це.
Чому з Гапком?
Це перше питання, яке задають тепер люди, що знайомі з його репутацією. Так, я знала, що з ним щось не так. Але вважала це чутками. До того ж, я вже мала з ним досвід одного сходження (липень 2017, Казбек – складність 2-А) і він там вів себе досить адекватно. Можливо тому, що тоді група була серйозна і він просто не посмів при дорослих чоловіках вести себе некоректно, може тому, що тоді працював на компанію, а не від себе особисто. Хоча певні нюанси були. Також після першого походу він досить наполегливо кликав мене сходити з ним вдруге. А ще я деколи приймаю рішення раптово, за покликом душі.
Перші «дзвіночки»: Вадим, де мій авіа-квиток?
Гроші на квиток Гапко отримав за місяць до вильоту. Сама купити не могла – була в горах Словенії, поза зоною. Однак ніяких квитків я не отримала, а дзвінок в МАУ поставив мене в ступор – мене не було в списку пасажирів на потрібний рейс. Гапко ж розказував якісь нісенітниці про «загубився» і ще щось на протязі трьох тижнів. Або просто не виходив на зв’язок. Довелось вдруге купувати квиток – і знову з нервами та «розборками». І тільки після моєї твердої відмови їхати в цей похід, я отримала квиток І класу, бо інших вже не було. Гаразд, відступати не в моїх звичках. Але я попросила Гапка надалі бути зі мною «чемним». Він відповів «угу». В аеропорту по прильоту мене так ніхто і не зустрів, хоча обіцяв.
Другий «дзвінок»: Вадим, а де наша їжа на сходження?
За домовленістю, Гапко отримав від нас 235 євро на купівлю дорогих сухпаїв (їжа на 7 днів походів). Гроші дали, а сухпаїв у нас не було ні до, ні під час, ні після сходження. Що ми їли за ці дні в горах? 1 раз вівсянку, чай з лимоном, шматочок сиру, казінаки, 2 снікерси я з’їла в день, коли пролізла 1100 метрів за 11 годин. Ще була халва, яку мій шлунок не сприймає. В результаті довелось реально голодувати на висоті понад 4000 м. Я попередила кілька разів гіда про те, що коли я не їм, мені стає погано раптово і сильно, всі мої друзі це знають. Особливість організму. Він проігнорував.
Третій «дзвіночок»:
Вадим запевнив, що акліматизація мені не потрібна. Тетнульді (4850 м.н.р.м.) – не надто складна гора, лише 3Б категорія складності (5-тисячник Казбек – це 2 категорія складності). Тому наш гід дозволив собі замешкатись на виїзді (десь на годину) і на початку сходження (на 2 години пізніше від інших груп). Аргументація: «Ми підемо по льодовій стінці і там всіх обженемо». Не обігнали. Вадим помилився на рахунок моєї фізичної форми. Ми пройшли та набрали 1400h Местія – 4850h Тетнульд – 1400h Местія менше ніж за півтори доби.
«Горняшка»
Йти було важко, я сама з себе дивувалась. Гапко злився і ображав за мій повільний темп, кричав, що треба йти скорше, хоч готова на вихід я була завжди перша. У відповідь на крик я відповідала криком, поки мала сили, і не пискувала, коли була знесилена. Попереду – базовий табір, ночівля і сходження. Спати лягли о 10 вечора, підйом – о 2 ночі. Вийшли аж о 5 ранку. Я не спала майже.
В результаті: голодна, з нестерпним бажанням сходити в туалет, я ледве піднялась на перше плато по тій льодовій стінці. На спуску темп був ще більш інтенсивний. Інколи догнати гіда взагалі не вдавалось, я втрачала його з поля зору, Макс частину шляху був поруч, деколи попереду. Після повернення в мене ще добу час від часу йшла носом кров. Ні, я не казала гіду про це. Але він жодного разу не питав про моє самопочуття взагалі, ніколи. Ну і в день відпочинку ми майже не спілкувалися – дуже перегризлися під час Тетнульді.
Крик
Вадим часто на мене кричав, на Макса теж. Я не цукрова і не ніжинка, але коли на мене кричать 20 годин поспіль – я не витримую. Крик, нарікання, зауваження, тролинг, підколки, грубощі, хамство. На таке я не підписувалася. Мене це вибісило «до ручки».
Ушба і повербанк
Все ж таки мені вдалось відпочити. І я піддалась на переконання спробувати сили таки зійти на Ушбу. Подумки вирішила: дійду до базового табору, якщо все буде як раніше – повернусь самотужки назад. Хоча лишати Макса було шкода.
Взяти Ушбу штурмом не вдалось. Гапко вирішив вести нас маршрутом відомого местійського альпініста Міхаіла Хергіані (складність 5Б). Тобто мене, яка в житті ходила тільки на «двієчку» і щойно ледве виповзла на «трієчку», на це було 3 дні.
Погода нас не пустила на штурм Ушби так, як собі планував гід. Тож цілий день ми просиділи в базовому таборі, де Гапко серфив на телефоні в Інтернеті. Взагалі, Вадим щоранку залипав в мережі, і ми щоранку через це затримувалися. Поруч із нами були двійко німців, які класно «розбавили» компанію. Цікаві хлопці. Вадим просив павербенк, щоб зарядити мобільний, і не давав запальничку, без якої я не могла запарити собі мівіну. Дитячий садок.
Наступного дня на маршруті Гапко не міг знайти шлях. Туману не було. Заявив, що я маю дати йому павербанк, щоб зарядити телефон. Для того щоб знайти маршрут по gps. Я відмовлялась. Як на мене, гід повинен мати і знати: 1. Мапу. 2. Чіткий маршрут. 3. GPS-навігатор з відповідними мапами і прошивками. 4. Мати зв’язок з рятувальниками. 5. Мати свій павербенк, потужний, заряджений. Весь шлях на Ушбу і вниз заряджала його я, щоразу зауважуючи про те, що заряд треба економити.
Про реальні ризики
Мабуть, їх усвідомлював лише Гапко. Користуватись спорядженням ні я, ні Максим (так, нас було всього двоє, гід – третій) не вміли. Ну я трошки може вмію. Ми таки дійшли під Бастіон – це вертикальна стінка перед самим сходженням на Ушбу, але запізно. Вранці основного дня штурму я просила Вадима повернутись вниз – в нас було впритул часу і всі шанси спізнитись на літак. Але 2-ма голосами проти мого одного щоразу перемагала «демократія».
Перед Бастіоном гід заявив, що ми ще можемо піти далі, але група має йому компенсувати втрачений квиток на літак, якщо ми спізнимось. Максим замислився, прикинув скільки часу нам потрібно на основний штурм, навантаження, і, нарешті, став моїм спільником. Ми почали спуск. Згодом я дізналася про те, що медикаментів та пігулок в нас не було з собою. Це Вадим вказав в коментарях до Максового посту. В мене немає жодних алергій, але мене про це ніхто не питав. До речі, німці, які йшли паралельно, пропали. Їх досі не знайшли.
Money
В мене досі немає достовірного(!) звіту, за що і скільки я мала б заплатити – тільки попередні розрахунки бюджету, отримані ще до поїздки. 1. За вечері, закупки і трансфери ми часто платили з власної кишені, цього не було обумовлено. Це мало входити у вартість програми. 2. Обіцяної їжі на 7 днів нам не закупили. 3. За проживання на балконі хостела і користування душем теж довелось платити з власної кишені, до того ж зі скандалом.
На зворотній дорозі в Київ Гапко навантажив мене своїм баулом зі спорядженням і попросив переслати йому його у Львів при першій нагоді. Я з ним досі не розрахувалась і спорядження не повернула. Так, я знаю що пройшло 3 тижні. І так, буває таке, що на таку дрібницю не знаходиться часу. Я знімаю квартиру в Ки вже три місяці, за цей час була там вкупі може тидня два, багато їзджу по справах у Франківськ, на зйомки, виставки, подорожі. Я вирішила не публікувати звіт про поїздку, там надто багато дівочих сліз, і не писала нічого про своє незадоволення до минулої п’ятниці, не хотіла виносити на люди персональні сварки. Зараз я теж на виставці, в мене багато відвідувачів. Я лишила їх на продавця і пишу оцей текст.
Також Вадим на початку нашої сутички був винен гроші Максу та Катерині, з Катериною наразі розрахувався. Макс в Хорватії, про поступлення на його картку мені не відомо. Вадим не виходить на зв’язок зі мною, закинув в чорний список. В п’ятницю я готова була міняти свої плани та їхати з під Ки по сумку. Передавала Вадимові своє побажання щоб він набрав мене і перепросив, не дочекалася.
Сьогодні зі мною зв’язуються треті особи, просять повернути баул, бо там їх спорядження, чи не їх, чиє - я вже заплуталася. Хочу якось шоб це вже замнулося нарешті. І ні, я не біла та пухнаста. Я чорна з кігтями, люблю нормально їсти та хорошу компанію.
===============================
Я человека не знаю, но рассказ очень интересен.
Автор рассказа, влюблённая в горы девАчка со своим (молодым человеком ? другом ? мужем ?) пошли с гидом в тур.
Рассказ настолько фееричен, что его стоит сохранить как пособие для людей, "как не надо ходить в горы и вообще в походы".
Я на всякий весь текст внизу скопирую, мало ли, потом сотрут.
Lubov Chernikova August 20 at 7:08pm · Kyiv ·
https://www.facebook.com/ljybcja/posts/10210234413317853
Итак,
"Гори люблю давно і безнадійно, тому ходжу в них при кожній ліпшій нагоді.Намагаюся підтримувати хорошу фізичну форму окрім походів регулярно маю якийсь спорт. Однак назвати себе альпіністкою поки що не можу – не вистачає ні знань, ні навичок. Не особливо розбираюсь в категорійності гірських маршрутів за плечима, окрім Карпат – сходження на Казбегі та прогулянки Татрами в Словенії, трохи у Доломітових Альпах, Румунія, Іспанія, ше якось лазила кілька маршрутів на фороських стінах. "
Это прекрасно. Отметим : дамочка не новичок, некий опыт есть.
По идее, должно быть и понимание, чем отличается горный маршрут от пикника.
"Крім того, я знаю, що в цій справі слід довіряти гідові, повністю покладаючись на його досвід, добросовісність, порядність та майстерність."
Более того, по-хорошему в критической ситуации его указание = приказу, иначе пеняйте на себя.
И для того, чтобы понимать, чьи указания ты соглашаешься выполнять, стоит думать головой с самого начала.
"Другий «дзвінок»: Вадим, а де наша їжа на сходження?
За домовленістю, Гапко отримав від нас 235 євро на купівлю дорогих сухпаїв (їжа на 7 днів походів). Гроші дали, а сухпаїв у нас не було ні до, ні під час, ні після сходження. Що ми їли за ці дні в горах? 1 раз вівсянку, чай з лимоном, шматочок сиру, казінаки, 2 снікерси я з’їла в день, коли пролізла 1100 метрів за 11 годин. Ще була халва, яку мій шлунок не сприймає. В результаті довелось реально голодувати на висоті понад 4000 м. Я попередила кілька разів гіда про те, що коли я не їм, мені стає погано раптово і сильно, всі мої друзі це знають. Особливість організму. Він проігнорував."
То, что перед выходом не было сделано нормальных запасов еды, подходящих всем участникам - сразу же ЧП.
Любой нормальный, вменяемый человек при обнаружении такого фейла немедленно поворачивает назад и отказывается от маршрута.
Это не особенности какого-то одного организма, это у всех так, просто "запас прочности" у каждого свой.
И дать сбой организм при фиговом питании и большой нагрузке может в любой момент.
Иной раз провизия утрачивается из-за проблем на горе - ну, всякое бывает, но тут не было запасено на старте ! Кем надо быть, чтобы выйти при таком раскладе ?
"Третій «дзвіночок»:
Вадим запевнив, що акліматизація мені не потрібна. Тетнульді (4850 м.н.р.м.) – не надто складна гора, лише 3Б категорія складності (5-тисячник Казбек – це 2 категорія складності). "
Всем, приехавшим с равнин, при подъёме на высоту 5000 нужна акклиматизация.
Человек, уже не раз бывавший в горах, обязан это знать.
Быстрая, медленная - уже нюансы.
Без акклиматизации проблемы гарантированы, вопрос лишь в том, насколько серьёзными они будут.
Если ты видишь, что гид - опасный идиот, какого черта ты не поворачиваешь назад ?
"Після повернення в мене ще добу час від часу йшла носом кров. Ні, я не казала гіду про це. "
А могло быть и веселее.
"Йти було важко, я сама з себе дивувалась. Гапко злився і ображав за мій повільний темп, кричав, що треба йти скорше, "
Мне как-то казалось, что рот дан людям в том числе для того, чтобы в таких вот случаях говорить, причем прямо и громко.
" Гапко вирішив вести нас маршрутом відомого местійського альпініста Міхаіла Хергіані (складність 5Б). Тобто мене, яка в житті ходила тільки на «двієчку» і щойно ледве виповзла на «трієчку», на це було 3 дні."
Дивное решение от гида, но, ещё раз, дамочка имеет опыт. Её ничего не насторожило, не ?
"Користуватись спорядженням ні я, ні Максим (так, нас було всього двоє, гід – третій) не вміли. Ну я трошки може вмію. Ми таки дійшли під Бастіон – це вертикальна стінка перед самим сходженням на Ушбу, але запізно. "
ШО ?
2 взрослых дебила нанимают гида на непростой маршрут, не умея работать со снаряжением, вообще без тренировок и обучения ?
Кстати, а что дамочка делала "на форосских стенах" ?
Там как раз и учат, маршруты прекрасные.
Или она там была по вину и поцелуям ?
Вспоминается старый анекдот,
"блондинку спросили, что она возьмёт с собой в поход.
"2 пары стрингов и бикини, остальное забота мужчин" ".
Честно говоря, я даже не знаю, кто тут больший идиот, гид или клиенты (ещё раз : как минимум у 1 клиента есть опыт ).
"3 дебила - это сила".
Рассказ полностью.
===================================
Lubov Chernikova
August 20 at 7:08pm · Kyiv ·
https://www.facebook.com/ljybcja/posts/10210234413317853
В мене сталася історія, пов’язана з емоціями, словами, позами, образами. А коли все вляглося, і я змогла глянути на це зі сторони, то побачила, що зміст проблеми стосується не тільки мене, і моїх невиправданих очікувань. Я побачила, що в рамках несерйозних конфліктів побутового характеру, Гапко, не виходячи формально за межі дозволеного, суттєво збільшував ризики. На мій погляд, його потенційні клієнти мають про це знати. Якщо все складається добре – можна отримати цікавий позитивний досвід, як я. Якщо не добре – то ситуація може обернутися серйозним ризиком. А добре чи ні, вирішуєте ні разу не ви. Розповідаю коротко, на багаточисельні прохання. Не очікувала, що мій попередній пост обернеться такою хвилею емоцій і бруду, просто налякалася, що він мене знов ображатиме. При потребі можу надати цю всю історію у епістолярному жанрі, з емоціями, подробицями та фотографіями, на 11 сторінок. Хтось буде читати? Коротко:
МЕСТІЯ
Гори люблю давно і безнадійно, тому ходжу в них при кожній ліпшій нагоді. Намагаюся підтримувати хорошу фізичну форму окрім походів регулярно маю якийсь спорт. Однак назвати себе альпіністкою поки що не можу – не вистачає ні знань, ні навичок. Не особливо розбираюсь в категорійності гірських маршрутів за плечима, окрім Карпат – сходження на Казбегі та прогулянки Татрами в Словенії, трохи у Доломітових Альпах, Румунія, Іспанія, ше якось лазила кілька маршрутів на фороських стінах.
Крім того, я знаю, що в цій справі слід довіряти гідові, повністю покладаючись на його досвід, добросовісність, порядність та майстерність. Тож коли я погодилась на поїздку в Местію з Вадимом Гапком, мала повне право розраховувати на ці речі. Далі спробую стисло викласти все, як було, без прикрас, а кожен нехай собі матиме свою думку на це.
Чому з Гапком?
Це перше питання, яке задають тепер люди, що знайомі з його репутацією. Так, я знала, що з ним щось не так. Але вважала це чутками. До того ж, я вже мала з ним досвід одного сходження (липень 2017, Казбек – складність 2-А) і він там вів себе досить адекватно. Можливо тому, що тоді група була серйозна і він просто не посмів при дорослих чоловіках вести себе некоректно, може тому, що тоді працював на компанію, а не від себе особисто. Хоча певні нюанси були. Також після першого походу він досить наполегливо кликав мене сходити з ним вдруге. А ще я деколи приймаю рішення раптово, за покликом душі.
Перші «дзвіночки»: Вадим, де мій авіа-квиток?
Гроші на квиток Гапко отримав за місяць до вильоту. Сама купити не могла – була в горах Словенії, поза зоною. Однак ніяких квитків я не отримала, а дзвінок в МАУ поставив мене в ступор – мене не було в списку пасажирів на потрібний рейс. Гапко ж розказував якісь нісенітниці про «загубився» і ще щось на протязі трьох тижнів. Або просто не виходив на зв’язок. Довелось вдруге купувати квиток – і знову з нервами та «розборками». І тільки після моєї твердої відмови їхати в цей похід, я отримала квиток І класу, бо інших вже не було. Гаразд, відступати не в моїх звичках. Але я попросила Гапка надалі бути зі мною «чемним». Він відповів «угу». В аеропорту по прильоту мене так ніхто і не зустрів, хоча обіцяв.
Другий «дзвінок»: Вадим, а де наша їжа на сходження?
За домовленістю, Гапко отримав від нас 235 євро на купівлю дорогих сухпаїв (їжа на 7 днів походів). Гроші дали, а сухпаїв у нас не було ні до, ні під час, ні після сходження. Що ми їли за ці дні в горах? 1 раз вівсянку, чай з лимоном, шматочок сиру, казінаки, 2 снікерси я з’їла в день, коли пролізла 1100 метрів за 11 годин. Ще була халва, яку мій шлунок не сприймає. В результаті довелось реально голодувати на висоті понад 4000 м. Я попередила кілька разів гіда про те, що коли я не їм, мені стає погано раптово і сильно, всі мої друзі це знають. Особливість організму. Він проігнорував.
Третій «дзвіночок»:
Вадим запевнив, що акліматизація мені не потрібна. Тетнульді (4850 м.н.р.м.) – не надто складна гора, лише 3Б категорія складності (5-тисячник Казбек – це 2 категорія складності). Тому наш гід дозволив собі замешкатись на виїзді (десь на годину) і на початку сходження (на 2 години пізніше від інших груп). Аргументація: «Ми підемо по льодовій стінці і там всіх обженемо». Не обігнали. Вадим помилився на рахунок моєї фізичної форми. Ми пройшли та набрали 1400h Местія – 4850h Тетнульд – 1400h Местія менше ніж за півтори доби.
«Горняшка»
Йти було важко, я сама з себе дивувалась. Гапко злився і ображав за мій повільний темп, кричав, що треба йти скорше, хоч готова на вихід я була завжди перша. У відповідь на крик я відповідала криком, поки мала сили, і не пискувала, коли була знесилена. Попереду – базовий табір, ночівля і сходження. Спати лягли о 10 вечора, підйом – о 2 ночі. Вийшли аж о 5 ранку. Я не спала майже.
В результаті: голодна, з нестерпним бажанням сходити в туалет, я ледве піднялась на перше плато по тій льодовій стінці. На спуску темп був ще більш інтенсивний. Інколи догнати гіда взагалі не вдавалось, я втрачала його з поля зору, Макс частину шляху був поруч, деколи попереду. Після повернення в мене ще добу час від часу йшла носом кров. Ні, я не казала гіду про це. Але він жодного разу не питав про моє самопочуття взагалі, ніколи. Ну і в день відпочинку ми майже не спілкувалися – дуже перегризлися під час Тетнульді.
Крик
Вадим часто на мене кричав, на Макса теж. Я не цукрова і не ніжинка, але коли на мене кричать 20 годин поспіль – я не витримую. Крик, нарікання, зауваження, тролинг, підколки, грубощі, хамство. На таке я не підписувалася. Мене це вибісило «до ручки».
Ушба і повербанк
Все ж таки мені вдалось відпочити. І я піддалась на переконання спробувати сили таки зійти на Ушбу. Подумки вирішила: дійду до базового табору, якщо все буде як раніше – повернусь самотужки назад. Хоча лишати Макса було шкода.
Взяти Ушбу штурмом не вдалось. Гапко вирішив вести нас маршрутом відомого местійського альпініста Міхаіла Хергіані (складність 5Б). Тобто мене, яка в житті ходила тільки на «двієчку» і щойно ледве виповзла на «трієчку», на це було 3 дні.
Погода нас не пустила на штурм Ушби так, як собі планував гід. Тож цілий день ми просиділи в базовому таборі, де Гапко серфив на телефоні в Інтернеті. Взагалі, Вадим щоранку залипав в мережі, і ми щоранку через це затримувалися. Поруч із нами були двійко німців, які класно «розбавили» компанію. Цікаві хлопці. Вадим просив павербенк, щоб зарядити мобільний, і не давав запальничку, без якої я не могла запарити собі мівіну. Дитячий садок.
Наступного дня на маршруті Гапко не міг знайти шлях. Туману не було. Заявив, що я маю дати йому павербанк, щоб зарядити телефон. Для того щоб знайти маршрут по gps. Я відмовлялась. Як на мене, гід повинен мати і знати: 1. Мапу. 2. Чіткий маршрут. 3. GPS-навігатор з відповідними мапами і прошивками. 4. Мати зв’язок з рятувальниками. 5. Мати свій павербенк, потужний, заряджений. Весь шлях на Ушбу і вниз заряджала його я, щоразу зауважуючи про те, що заряд треба економити.
Про реальні ризики
Мабуть, їх усвідомлював лише Гапко. Користуватись спорядженням ні я, ні Максим (так, нас було всього двоє, гід – третій) не вміли. Ну я трошки може вмію. Ми таки дійшли під Бастіон – це вертикальна стінка перед самим сходженням на Ушбу, але запізно. Вранці основного дня штурму я просила Вадима повернутись вниз – в нас було впритул часу і всі шанси спізнитись на літак. Але 2-ма голосами проти мого одного щоразу перемагала «демократія».
Перед Бастіоном гід заявив, що ми ще можемо піти далі, але група має йому компенсувати втрачений квиток на літак, якщо ми спізнимось. Максим замислився, прикинув скільки часу нам потрібно на основний штурм, навантаження, і, нарешті, став моїм спільником. Ми почали спуск. Згодом я дізналася про те, що медикаментів та пігулок в нас не було з собою. Це Вадим вказав в коментарях до Максового посту. В мене немає жодних алергій, але мене про це ніхто не питав. До речі, німці, які йшли паралельно, пропали. Їх досі не знайшли.
Money
В мене досі немає достовірного(!) звіту, за що і скільки я мала б заплатити – тільки попередні розрахунки бюджету, отримані ще до поїздки. 1. За вечері, закупки і трансфери ми часто платили з власної кишені, цього не було обумовлено. Це мало входити у вартість програми. 2. Обіцяної їжі на 7 днів нам не закупили. 3. За проживання на балконі хостела і користування душем теж довелось платити з власної кишені, до того ж зі скандалом.
На зворотній дорозі в Київ Гапко навантажив мене своїм баулом зі спорядженням і попросив переслати йому його у Львів при першій нагоді. Я з ним досі не розрахувалась і спорядження не повернула. Так, я знаю що пройшло 3 тижні. І так, буває таке, що на таку дрібницю не знаходиться часу. Я знімаю квартиру в Ки вже три місяці, за цей час була там вкупі може тидня два, багато їзджу по справах у Франківськ, на зйомки, виставки, подорожі. Я вирішила не публікувати звіт про поїздку, там надто багато дівочих сліз, і не писала нічого про своє незадоволення до минулої п’ятниці, не хотіла виносити на люди персональні сварки. Зараз я теж на виставці, в мене багато відвідувачів. Я лишила їх на продавця і пишу оцей текст.
Також Вадим на початку нашої сутички був винен гроші Максу та Катерині, з Катериною наразі розрахувався. Макс в Хорватії, про поступлення на його картку мені не відомо. Вадим не виходить на зв’язок зі мною, закинув в чорний список. В п’ятницю я готова була міняти свої плани та їхати з під Ки по сумку. Передавала Вадимові своє побажання щоб він набрав мене і перепросив, не дочекалася.
Сьогодні зі мною зв’язуються треті особи, просять повернути баул, бо там їх спорядження, чи не їх, чиє - я вже заплуталася. Хочу якось шоб це вже замнулося нарешті. І ні, я не біла та пухнаста. Я чорна з кігтями, люблю нормально їсти та хорошу компанію.
===============================
no subject
Date: 2017-09-17 07:48 am (UTC)