![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
iskatelВОЛОНТЕРСЬКА КУХНЯ - як це робиться?
Яку зарплатню отримують волонтери?
З якої вигоди вони займаються цим валантьорством?
що вони, в біса, роблять на фронті?
Ці та інші питання знову починають озвучувати. Люди цікавляться, не бачу в цьому нічого поганого.
Колись я пояснювала вже, як це працює, але прийшло багато нових людей, та й часи змінились, тож питання спливають. Про кухню будь-якої справи треба розказувати, треба показувати, як і що діє. Тому сьогодні я відповідаю на найпоширеніші питання і чекаю на нові, якщо раптом такі будуть.
Отже, Ф.О.Н.Д.ДМ у питаннях та відповідях.
1. Питання перше – ЗАРПЛАТНЯ ВОЛОНТЕРАМ
- Скільки в місяць?
- А преміальні є?
- Хто визначає ту зарплатню?
Пояснюю.
Зарплатні у наших волонтерів нема. Абсолютно й зовсім. Ніхто не стає до мене в чергу по п’ятницях, нікому не видається готівка, як плата за зроблене.
На картку теж нічого нікому не йде.
- Чекай, а за які гроші ви тожі живете? Не святим духом же харчуєтесь, не манною небесною?
А живемо ми за зарплатню. Кожен за свою.
- Так є чи нема зарплатні? Щось ти сама заплуталась.
Нічого не заплуталась. Звичайно, зарплатня є, бо усі волонтери працюють. Ніхто, крім мене, не полишив свою роботу заради волонтерства, та й я полишила цю роботу ще на Майдані, коли російське керівництво ЖЖ почало вимагати через Ігоря Бігдана, аби я зупинила трансляцію Майдану у мережі. А Ігор Бігдан вже передавав те мені і теж вимагав припинити Майдан в ЖЖ. То ж Ігорю я свою заяву про звільнення й лишила. З того часу працюю лише по Ф.О.Н.Д.у. А Ігор зараз знатний майданівець
А усі інші волонтери працюють на своїх роботах. Хтось за чотири роки втратив свою роботу, знайшов іншу. Хтось навіть, паралельно з волонтерством, встиг захистити кандидатську. Хтось працює на роботі, йдучи туди кожного дня
(наприклад, Аня Косінова, вона вже другий рік працює в армії),
хтось працює вахтово (наприклад, Женя. Відпрацювавши тиждень, вона має наступний вільний тиждень, і присвячує його роботі у Ф.О.Н.Д.і)
хтось має роботу на відстані
(наприклад, Санді Макарова та Павло Абрамов, і ця робота лише здається легшою за щоденну та погодинну, але ж вона може прийти будь-якої миті, тому бувало так, що наші «удальонщики» спиняли рейс, шукали швидкий інтернет і працювали в Авдіївці, у Маріуполі, у Лисичанську, одного разу працювалось навіть під час бою на промзоні, а що робити, прийшла робота - то святе)
хтось має аж дві роботи, і світу білого не бачить, поспішаючи з однієї на іншу, а треба ж ще заскочити до Ф.О.Н.Д.у
Отже, зарплати на своїх НЕволонтерських роботах отримують всі, і лише я вважаюсь працевлаштованою у Ф.О.Н.Д.і, і посада моя називається Президент Ф.О.Н.Д.у. Оце я вам зізналась, а ви нікому не кажіть, бо мене у Ф.О.Н.Д.і і так тролять тим президентством.
2. Ага, то значить ТИ, ЯК ГОЛОВУЮЧА ОСОБА, отримуєш зарплатню, так?
Не так. Я мусіла отримувати зарплатню за статутом, але попросила звільнити мене від цього. Ми спеціально шукали шпарину у законах, і знайшли підпункт, за яким я маю право НЕ отримувати моєї президентської зарплатні.
Ура, сказала я. Це буде чесно – сказала я. І ми пішли далі.
3. А оцей КРАСИВИЙ БУДИНОК, у якому розміщено Ф.О.Н.Д., ви наволонтьорили?
От ви не повірите, а таке питання було задано в лоб, з хіханьками і сором’язливими ужимками. Звичайно, цій людині після такого питання шлях до Ф.О.Н.Д.у було закрито, а це саме по собі явище унікальне. Щоб заробити бан у Ф.О.Н.Д.і, треба постаратись. Наші двері зазвичай відкриті для всіх. Крім хамів та сепаратистів.
А цей красивий будинок, в якому розміщено Ф.О.Н.Д., ми орендуємо. Як і всі попередні будинки, де було розміщено нашу організацію. І повірте, оренду ми шукаємо не за красою, а за функціональністю. А краса – то вже побічне
4. ЧОМУ ВИ ОРЕНДУЄТЕ САМЕ БУДИНОК, а не склади, не офіс, як усі нормальні волонтери?
Бо з самого початку нашої роботи ми побачили, що дуже зручно мати три в одному – склади, офіс та житлові приміщення. Переваги:
- не треба бігати на роботу, щоб сидіти у офісі (отут людині вже точно була б потрібна зарплатня, а на це ми піти не можемо)
- не треба переживати, що наші склади пограбують, бо кому ж прийде в голову йти на грабіж в будинок, де завжди вештається купа народу, за всі чотири роки війни ми не полишали наші будинки ані на день, завжди тут хтось та був, до того ж тут присутні собаки (одна досить серйозна, та й Карма в разі чого гвалт підніме), ну, і деякі технічні охоронні міри теж присутні
- не треба рватись, шукати приміщення для складів, квартири, офісу десь поруч, хоча б у одному районі Києва, бо не наїздишся від складу до офісу, від офісу до дому
- завдяки розташуванню «три в одному» Ф.О.Н.Д. має змогу працювати нон-стоп, хоч до ночі
- оренда «три в одному» виходить дешевшою, аніж окремо орендовані склад, офіс та житлові приміщення
- не треба шукати, де притикати машини Ф.О.Н.Д.у та машини, взяті з фронту на ремонт. Усі вони стоять перед нашими очима, у дворі будинку.
- і все під рукою, вуаля!
5. ВЛАСНЕ ОРЕНДА
За чий рахунок, за які гроші?
Спочатку, під час Майдану і першого року війни, оренду будинку Ф.О.Н.Д.у сплачував мій чоловік, зі своєї зарплатні. Але коли Ф.О.Н.Д. виріс, і треба було винаймати будинок великий та просторний – ми зрозуміли, що самі з цим не впораємось. Тому була запроваджена картка «Для підтримки штанів Ф.О.Н.Д.у». На цю картку люди висилають фінанси, які йдуть на оренду, на закупки продуктів для кагала Ф.О.Н.Д.у, на лікування тощо.
І ми завжди лишаємось вдячними людям, які допомагають нам.
6. СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ЖИВЕ У Ф.О.Н.Д.і?
По-різному у різний час. Буває, що всього троє, але це рідко. Найчастіше від семи до десяти. Це волонтери, військові, яким треба десь зупинитись.
Живуть тут час від часу і ті фондери, що орендують собі окреме житло. Вони спеціально сплачують оренду своїх квартир, аби мати змогу будь-якої миті поїхати додому та відпочити від нашого постійного гвалту. Бо постійно витримувати життя такої комуни можуть лише треновані Макарови, ці Макарови завжди так жили, привіт вам, ті друзі, хто приїздив до Києва і просився переночувати на три дні, а лишався жити у Макарових на півроку мінімум.
7. і тут ми плавно підходимо до пункту ВІДПОЧИНОК
Його як такого нема. Та й що ми розуміємо під відпочинком?
Пансіонат у Кирилівці?
Будиночок на Затоці?
Карпатский тур горами?
Трохи не так. Наприклад, для волонтера П. найкращим відпочинком будуть дві доби безпробудного сну. Для волонтерок О. та Є. відпочинком буде тур з хоровою капелою, кожен день концерти, участь у конкурсі хорів, страшенна напруга, отакий відпочинок.
Для волонтера А. відпочинком буде приїзд чоловіка з фронту, посидіти з ним вдома, подивитись разом з ним та дитиною фільм.
Для волонтера Д. ….
… для волонтера Д. взагалі треба мало – вивезіть на красивий берег річки чи моря, і нехай будуть сосни, а погоду я й сама забезпечу. Я просто там посиджу, мені буде добре, чесно.
Тобто, можна полетіти й до Турції (нещодавно один з волонтерів злітав на два дні, не скажу, щоб дуже відпочив)
на Кіпр (навесні одна з волонтерок злітала, відпочинку як такого мала не дуже, бо увесь час переживала, як тут наші, чи не завіялись на фронти без неї)
Скрізь – оплата відпочинку з особистої зарплатні, див. пункт перший
Але є те, про що ми мріємо усі, що ми вже спробували, і такий відпочинок нас цілком влаштовує.
Наприклад, три дні на березі моря, у жовтні. До того ми про літо не згадуємо, похоплюємось лише коли воно скінчилось. Отже, три дні на березі моря у жовтні нас цілком влаштовують.
Ну, не цілком. Але маємо те що маємо.
Або два тижні у Карпатах.
Карпати мені було прописано колегами. Вони довго дивились на мої напади з задухою, потім сказали, що Карпати мене врятують – і Карпати мене врятували. Принаймні на три місяці потому, а це теж чимало.
Колеги вручили мені певну суму і сказали, що я мушу лікуватись за цю суму. Ф.О.Н.Д. проголосував за. Цей Ф.О.Н.Д. взагалі стає у чергу на відпочинок, випихуючи одне одного ліктями і ставлячи поперед себе:
- Нехай вони поїдуть, їм потрібніше.
- Нехай Діана найперша поїде, а ми вже колись потім.
Я це добре знала, тому, отримавши суму від колег (тисяча доларів, дорога, санаторій, потім поїздка у Закарпаття на мінводи) – я одразу зробила вмираючий вигляд обличчя і сказала кволим голосом:
- Так я ж сама не зможу. Ви ж бачите, в якому я стані.
І Ф.О.Н.Д. одразу виштовнув мені на допомогу Санді. Я задоволено кивнула і сказала:
- Але ж Санді важко буде увесь час за мною доглядати. Потрібне якесь змінне чергування.
Ф.О.Н.Д. згодився і виштовхнув в команду на відпочинок Женю. Тоді я ще раз кивнула і зовсім кволо мовила:
- І що, ви мене відправите поїздом? Як же я його перенесу?
І Ф.О.Н.Д. вирішив, що з нами мусять їхати Паша та машина – бо Паша водить машину, бо Паша може в разі чого перехопити мене в падінні зі слабких дівочих рук.
- ̶п̶о̶л̶у̶ч̶и̶л̶о̶с̶ь̶,̶ ̶п̶о̶л̶у̶ч̶и̶л̶о̶с̶ь̶!̶ ну, тепер, може, й вистачить. Ще б Леся Рой (Lesya Roy) з її бандою, і Tetiana Yakovleva, і… ну, та зробимо поки що розвідку. – задоволено сказала я.
Колеги давились сміхом у куточку, спостерігаючи за цим розводом. Бо вони теж розуміли, що відпочинок потрібен усім, особливо тим тендітним дівчаткам, які разом зі мною не вилізають з фронтів. Про Пашу вже й говорити нічого. Пашина праця у Ф.О.Н.Д.і йде нон-стоп, без вихідних та свят, мовчіть вже про відпустку, де та відпустка…
Так і живемо.
8. ТРАНСПОРТ
Автомобілів у Ф.О.Н.Д.у рівно два – хоча у дворі їх завжди стоїть до шести. І ще частина розкидана по СТО.
То все автомобілі фронту. Відремонтуються і знову до праці. А в нас лишаються два наших бойових товариша, Опель та Т-4. Вжик та Умка. Колись ви допомогли нам купити ці машини, і їх би можна було оголосити матеріальними цінностями Ф.О.Н.Д.у, якби ці цінності не були такими побитими фронтами.
Умка та Вжик їдуть на фронт або по черзі (влітку), або удвох (взимку і сльотаве міжсезоння). Після кожного фронтового рейсу – діагностика. Часом з ремонтом. Бо ставлення до фронтових автомобілів мусить бути абсолютним. Бо не будеш слідкувати за ним – хто ж вивезе тебе з чергової жопи?
Колись нам запропонували продати Вжика та купити натомість щось інше – Ф.О.Н.Д. зустрів цю пропозицію з обуренням. Друзів не продаємо.
Іноді нам натякають, що деякі запчастини для них ми купуємо задорого. Мовляв, можна було б замінити отим, дешевшим. Але досвід показує, що дешева рибка – погана юшка. Особливо там, де літають ці машини. До того ж у ремонті автомобілів військових підрозділів ми користуємось точно таким правилом. Вчилась я цьому правилу у Илья Джонович Лысенко Його теж іноді лають за перфекціонізм у обслуговуванні парку фронтових машин. Але лають як правило ті, хто не гасав фронтами і не знає, як це важливо – чітко працююча машина.
9. ППД для Ф.О.Н.Д.у
Про це я досить докладно описала в окремому пості.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1862721377121888
Поки що ППД для Ф.О.Н.Д.у начертано скоріше пунктиром. Навіть не можу уявити, коли ми завершимо ремонтні роботи тієї розвалюхи.
10. СЕКТА
- А чому вас називають сектою?
Та щоб я знала. Фантазія людська безмежна і непозбувно бентежна. Можливо тому, що усі як один фондери вкладаються своїми грошима у Ф.О.Н.Д. І це дійсно так.
Наприклад, волонтер П. вклав за ці роки щось близько 100 тисяч гривень. А волонтери Т. та І. ще більше. Волонтерка Д. все ніяк не може зробити ремонт ППД, бо тягне звідти гроші на фронт. А волонтер Д фінансував покупки автомобілів для фронту і розробку невеликих розвідувальних літачків. Літачки невеликі, а гроші чималі.
Сектою нас називають ще й тому, можливо, що ми не мали скандалів та водорозділів Ф.О.Н.Д.у – а так не буває. Де гризня? Гризня де, питають люди! Непорядок.
На це я вам відповім, що навіть коли ми будемо мати водорозділи та гризню, ви про це не взнаєте.
Ще є одна особливість – чомусь вважається, що всі у Ф.О.Н.Д.і узгоджують свої політичні вподобання. А це зовсім не так. У нас є порохоботи, ви не повірите. І навіть симпатики Юлі Тимошенко. Нещодавно хтось з фондерів навіть зробив репост Бірюкова, ви собі уявляєте! І де ж гризня?
А нема. Просто у Ф.О.Н.Д.і працює величезна кількість тактовних людей. І політичні чвари – то буде останнє, від чого ми станемо сваритись.
Просто у нас є одна мета, а вона вища за будь-що інше, правда?
11. НАПРЯМКИ РОБОТИ
Колись, на початку роботи Ф.О.Н.Д.у, таких напрямків було дуже багато – військові, цивільні, поранені, допомога сім’ям військових та загиблих, дитячі будинки, інтернати тощо
За чотири з половиною роки волонтери України мали вже змогу обрати ключові напрямки своїх робіт. І ми теж поступово почали зрізати свої спроби об’ять нєоб’ятноє.
- Відпала допомога дитячим будинкам та інтернатам фронтової зони. Бо вже є величезна кількість волонтерів, які цурпелкують до дитбудинків гори секондхенду та солодощів. Пішла аж мода на допомогу «бідолашним сиріткам, діточкам, сладкім попочкам» (пряма цитата з волонтерського допису). Ми вважаємо, що наша робота тут вже зайва – та й з ядовитої побудови моїх фраз ви можете відчути, що у нас є своя думка про подібну «допомогу». Якось напишу окремо.
Але оскільки є й купа розумного та поміркованого волонтерського вкладу у допомогу сиротам – ми знімаємо шляпи перед їх підхідом і відступаємо, не ліземо до фронту робіт, який не потребує ще й нашого вкладу.
Приклад – Виктория Федотова, Геннадий Лысенко
- але лишились ті випускники інтернатів, яким ми продовжуємо допомагати. Найперше тому що саме ми колись їх вивезли з лінії фронту, а по-друге тому що вони нікому не потрібні. Такий вже закон – якщо до дитбудинків не протовпишся у черзі бажаючих порадувати сиріток, то після випуску з дитбудинку або інтернату доброчинники про сиріт одразу забувають. Отже, діти-випускники, самі вже давно не діти, багато хто з них має своїх дітей. І життя у цих уламків дитбудинкового виховання не дуже легке. Ось їм ми й допомагаємо.
- ми також забули дорогу до госпіталів, хіба коли поранено того, кого ми добре знаємо. Тоді ми включаємо усі наші сили і піднімаємо на зліт усіх знайомих госпітальних волонтерів. Але Ф.О.Н.Д. не являється госпітальним волонтерським Ф.О.Н.Д.ом. Чому? Тому що виділилось вже давно в окрему локацію госпітальне волонтерство, чий досвід за ці роки став беспрецедентним. Є вже такі волонтери, які помахом руки можуть вирішити такі складні питання, на які в нас піде купа часу. Ми змушені будемо заново вивчати те, що вивчено госпітальними волонтерами протягом цих років, і я нікому не побажаю тієї науки. Тому, знімаючи шляпи перед колегами, ми відступаємо й не ліземо у справи медичних волонтерів. А коли раптом потрібна допомога по нашим рідним пораненим – ми терзаємо телефони й дзвонимо саме їм, оцим госпітальним, медичним волонтерам. І дисципліновано виконуємо усі їх розпорядження.
- юридична робота з ветеранами, допомога сім’ям поранених та загиблих. Тут те ж саме. Є вже цілі волонтерські об’єднання, які на льоту сприймають інформацію, яку нам ще треба осягнути.
- реабілітація ветеранів, поранених, контужених. Психологічна й фізіологічна. Спорт після фронту, малювання, пленери тощо – не ліземо й не сунемось. Там чорти ногу зламають, у перипетіях цієї реабілітації. І бажаючих займатись нею ціла черга. Вважаємо, що ми у цьому питанні зайві. На чергу грантової реабілітації теж не стаємо. У цьому є досить організацій-профі.
- ми також трохи відійшли від наповнення фронту допомогою у тактичній медицині. Для цього є досвідчені волонтерські медичні організації. Приклад – ASAP, Юлия Паевская (Julia Paevska), Галина Алмазова (Galina Almazova)
Чи означає це, що ми відмахнемось від пропозиції допомогти інтернату, пораненому, вирішити проблеми ветерана, і не підемо до госпіталю? – та Господь з вами. Ці задачі на нас валяться щоденно. І ми змушені все ж влізати, шукати тих колег, що допоможуть, або й вирішувати самим. Отакий от парадокс. Від цих задач не сховаєшся, як не крутись, як не кажи, що твоя задача лише фронт.
Так і живемо. Найперше для фронту - а там як карта ляже.
12. ПАРТНЕРСТВО ТА ФІЛІАЛИ
Ф.О.Н.Д. досі сміється над спробами влади вибудувати волонтерську вертикаль, построїти нас за зростом та вагою, але ми страшенно поважаємо горизонтальні зв’язки між колегами. Тому ми ніколи не відмовляємось від конструктивного партнерства.
Партнерство буває:
- Разовим, короткочасним. Приклад – робота Ф.О.Н.Д.у та Волонтерської сотні. Взимку 14-15 років ми разом з Наталья Воронкова (Nataly Voronkova) та Андрієм Галущенко працювали над евакуацією населення з гарячих точок фронту. Попрацювали, зробили справу спільними зусиллями, та й далі пішли, кожен своєю дорогою.
- постійним. Приклад – Свій за свого. Благодійний аукціон на підтримку армії. Співробітництво з цим волонтерським аукціоном у нас тягнеться вже, здається, з літа 14-го року. І, сподіваємось, разом ми будемо працювати й далі. Ще один приклад – Ukrainian chemists Дякуємо, що завжди приходите на допомогу.
Філіали Ф.О.Н.Д.у – що воно таке?
Це окрема одиниця, свої грошові надходження, своє планування робіт – але з постійним звітуванням одне одному, з постійним узгодженням дій.
Приклади:
– Швейна сотня Ф.О.Н.Д.у, почата на Майдані Наталья Скорнякова (Natalya Skornyakova) та Елена Билак (Elena Bilak) робота продовжена з літа 14-го і досі Ольга Воронова (Olga Voronova) та Катти Сарк
– Приклад - закупки плівки, робота з пошиву тактичних перчаток, пошук запчастин на УАЗ (це окрема категорія машин, страшенно об’ємна робота), працює філіал Тетяни Яковлєвої, однієї з найнепомітніших, але страшенно продуктивних фондерів.
– Приклад – робота філіалу у Слов’янську. Наша база у фронтовій Зоні.
і таких філіалів у нас багато.
13. УБД
УБД не має жоден фондер.
Але ні, брешу. УБД має наш Дред Андрій, військовий, ветеран, двічі виходив на фронт, двічі те все закінчувалось госпіталем. На другий вихід Дред перед контузією встиг здійснити подвиг, тому має ще й орден.
А інші фондери – абсолютно цивільні люди. І, хоча бачили фронтових задниць іноді навіть більше, ніж деякі офіційні вояки – УБД фондери при цьому не мають. І не будуть мати. Це принципова позиція.
14. ЩОДО ОРДЕНІВ
Нагород Ф.О.Н.Д. має аж дофіга, і таємно пишається ними.
Таємно – бо пишатись публічно було б нескромно. Тому ми архіскромно вивісили усі грамоти, медалі та ордени у нашій залі Ф.О.Н.Д.у, яка править за офіс, музей та майстерню – і недбало, вже абсолютно скромно, вказуємо на них гостям Ф.О.Н.Д.у:
- А це наші нагороди… - потім густо червоніємо і колупаємо підлогу ніжками.
Там є нагороди від Президента України, міністра оборони, начальника Генштабу, міністра МВС, служби тилового забезпечення, знову від Президента, а також густо засіяно нагородами й грамотами від секторів, бригад та батальйонів.
(автор тут теж густо червоніє і теж колупає ніжкою підлогу) І, до речі, батальйонними та бригадними нагородами ми дорожимо навіть більше, ніж президентськими.
Деякі фондери здають свої нагороди до Ф.О.Н.Д.у, інші тримають їх в себе – тут усе добровільно. Особисто я вважаю кожну свою нагороду нагородою Ф.О.Н.Д.у. Тому на моїх грудях ви ці нагороди не побачите. Я вдягну їх лише одного разу, коли мене нарешті запросять до рідної школи, в моєму рідному селі під Запоріжжям. І навіть не вдягну, просто візьму з собою. А так – як би ми не пишались цими нагородами, нам буде знову й знову соромно показувати їх перед очі військових, яких чомусь не поспішають нагороджувати. А хто того достойний, як не вони?
- А чому вас не нагороджують Народним героєм? – іноді запитують у нас.
Доповідаю – наш Ф.О.Н.Д. кілька разів подавали на нагородження НГ. Але кожного разу хтось з комісії місії Народного героя не згоджувався з нагородженням Ф.О.Н.Д.у. Щоразу, коли ми взнаємо про це – всміхаємось. Адже ми досить незручні для нагороджень. Ми будемо нагороджуватись – і тут же знову вистрибнемо і дорікнемо нагороджувачам, а чому, мовляв, ви не нагородили Того-то і Того-то? А подать сюда Ляпкіна-Тяпкіна!
Так ми колись зіпсували нагородження у Авакова, подякувавши за нагороду і щиро здивувавшись, чому досі не нагороджено посмертно наших товаришів. Тих, що були тоді з нами разом.
Міністр вибачався і обіцяв нагородити. Досі чекаємо.
Так вже було й не раз з іншими, тому треба сто разів думати, перш ніж викликати нас на сцену, впєрьод, за ордєнамі!
15. А ВИ Ж ПРАЦЮЄТЕ В МО?
Такі питання я теж іноді чую, і завжди дивуюсь їм.
Ні, дорогі мої опитувачі. Я не працюю й ніколи не працювала в МО. Ані радником, ані волонтером-чиновником. І в Генштабі я теж не працювала й не працюю. І в Мінсоцполітики. І в МОЗ теж ніколи. У МВС і поготів. Нацгвардія теж не є пунктом моєї роботи.
Ані я, ані жоден з фондерів не працює й не працював у цих закладах. Чому? Невже ми не хочемо працювати над забезпеченням армії прямо у істоков?
Хочемо. Але доки там правлять злодії – ми не сядемо з ними за один стіл. Доки волонтерство під крилом МО формуюють найбільші злодії, аферисти й пристосуванці волонтерського руху – ми не зможемо з ними працювати в одній упряжці. Тут мали б йти три-чотири прізвища. До інших претензій нема. Ці три-чотири прізвиша можна й назвати, але для чого, ви й так їх знаєте.
Чому інші волонтери йдуть на це, чому чесні люди сідають за стіл разом зі злодіями, чудово знаючи, що ті крали в армії і у народу, скільки йде війна і ще раніше? – не знаю. Я не відповідаю за інші волонтерські організації. Відповідаю за свою. При тому знову знімаю шляпу перед тими, хто йде на співпрацю з чиновницькими кублами у вигляді скоріше боротьби з чиновницькими кублами – Александра Тарасова (Aleksandra Tarasova), Леся Литвинова, Valentyna Varava. Мені б вашу міць, колеги.
16. ПОЛІТИКА
- А ви ж підете у політику? Хоч на ці вибори підете? Хтось же мусить змінювати країну?
Ні, особисто я не піду у політику і цього разу. І якщо хтось з волонтерів Ф.О.Н.Д.у піде в політику – ми розпрощаємось з ним. Подякуємо за роботу, накриємо на стіл, проведемо, зітремо скупі сльози, і знову візьмемось до нашої звичайної роботи.
Чому?
Бо мухи окремо, котлети окремо. Волонтерство й політика – це вже щось зовсім інше. Коли ти йдеш у політику, ти припиняєш роботу волонтера. Коли ти йдеш працювати до владного апарату, стаєш чиновником – ти мусиш припинити роботу волонтера. Тоді ти хто завгодно – чиновник, політик, рупор політика, але не волонтер. Обирай сам. Ми поки що обираємо волонтерство.
17. БІЗНЕС
Волонтерство й бізнес – дві різнопланові позиції. Ми чудово знаємо про бізнес магазинів, який розпочався з волонтерських грошей. Ми знаємо про пошивочний бізнес, який розпочався з народних грошей. І ми вважаємо це неприйнятним. Але без самозапезпечення волонтерству зараз дуже важко. Тому ми обдумуємо різні бізнесові пропозиції. Але, якщо вони й почнуться – вони почнуться не з народних грошей. Ви вже трохи нас знаєте, наш девіз – мухи окремо, котлети окремо. І навіть якщо хтось з наших фондерів піде у бізнесову справу – піде він зовсім з інших грошей. НЕ зібраних з народу. Отриманих від спонсорів виключно під бізнес.
Ну, і тоді, звичайно, цей фондер вже не буде зватись волонтером.
18. ФРОНТ. ЩО ЗАРАЗ ТАМ РОБЛЯТЬ ВОЛОНТЕРИ?
Оце і є наша найголовніша задача. Як починали ми з фронтом, так, сподіваюсь, ми з фронтом і увійдемо до Донецьку та Луганську.
За цим заняттям мене іноді ловлять і вважають мрійницею, але я здуру продовжую свято вірити в нашу перемогу. Бо не буває так, щоб густо пролита кров не здобула таки перемогу, незважаючи на спротив Верховного командування, спротив Генштабу і всіх, хто причетний до верхів нашої країни.
Що ж ми робимо на фронті, чому ми здійснюємо наші щомісячні виїзди туди?
Коли війна лише починалась, коли ми виїздили на фронти щотижня, усе було просто та ясно – ми доставка допомоги, ми добровільне цивільне інтендантство. Зараз трохи інакше.
Завядяки допомозі Гуманітарній допомозі Нової пошти, грузи на фронт доставляються вільно й просто. Тому з іронією ми дивимось на вервечки волонтерів, які везуть вареники та свіжий борщ (що ви дивуєтесь, сама бачила!) на фронт десь з-під Львова чи з Києва. Але критикувати вже не поспішаємо, робіть хоч щось, хоч труси шийте, аби фронт не відчував себе покинутим.
А він відчуває.
Бо волонтерів, які постійно бувають на фронті, які їдуть туди за ділом, а не зачекінитись на фото біля дорожнього вказівника чи старого бліндажу у ритмі «І ми пахали» - стає дедалі менше. Бо величезна кількість волонтерства так і лишилась у реаліях 14-го року «хлопчики болі-госі, нагодувати хлопчиків та привезти трусів і шкарпеток»
Тру-волонтер нинішніх часів – це не шкарпетки й труселя. Це найперше ремонти. Встановлення певної апаратури. Розробка програмного продукту. Розробка БПЛА.
Тру-волонтер нинішнього часу – це точний список потреб позиції. І певні пункти будуть підказані командиру саме волонтером. Це також перегляд певних фото та відео, і деякі підказки будуть дані зовсім не волонтером, а командиром. Це також зв’язок з суміжниками. На жаль, з 14-го року й досі ця корисна дія лежить на волонтерах.
Це – мало слів, уважно слухати. Це – влучне слово про отримані дані. Це – миттєва перевірка заявників, чи варто їм допомагати, чи до побачення, хлопчики, щось ви вже дуже темните – а бувають і такі.
Це – вчасне привезення потрібного. Нехай те потрібне буде незначним у об’ємі, але ж ми вже розуміємо, що цінність та маса – речі не тотожні.
- Ну, досить, ми вже зрозуміли. Ви тру-волонтери. – всміхнеться допитливий читач.
- Так. – скромно скажемо ми і знову поколупаємо долівку бліндажа ніжкою.
-
Хоча насправді цей мій спіч був вже не стільки про нас – а саме про ту жменьку справжніх волонтерів, які лишились на фронті й з фронтом, які насправді допомагають фронту, а не заповненню своїх фотоальбомів.
Це Юрий Москаленко (Yuriy V. Moskalenko), Valentyna Varava, Юлія Вотчер, Эдуард Хатмуллин (Ed Hatmullin), Алексей Сихарулидзе (Oleksiy Sikharulidze), Андрей Высочин (Andrey Vysochin), Юрий Свирко (Yury Svirko), Армія-сос, Народний тил.
Жаль, що їх так мало. Жаль, що ці залишки справжнього волонтерства, як би не хотіли – не зможуть встигнути всюди.
19. КОМУ ВИ ДОПОМАГАЄТЕ?
Та всім, хто стоїть на фронті, ближче до передової. А якщо далі – то артилерії ми допомагаємо теж.
Підрозділи ЗСУ, МВС воюючий (ви здивуєтесь, але є ще трішечки й таких), Нацгвардія воююча (їх теж лишилось не так багато, як у 14-му, але є воюючі) та добровольці. Кожен може отримати допомогу від Ф.О.Н.Д.у (якщо на те в нас стане грошей), якщо подасть заявку. Заявку оформити у нас найлегше. Треба просто написати смс. А далі я вже сама перевірю, хто ви такі, що за одні, де стоїте та які ви молодці.
примітка.
Заявки приймаю я, Діана Макарова.
На усі інші телефонні дзвінки від людей, які вирішили зателефонувати до Ф.О.Н.Д.у, відповідаю теж я. Ніякого кул-центру в нас нема. Чомусь люди іноді дивуються:
- Яяяяяяк? Ви Діана Макарова? А я думала, у вас дєвочки сидять на телефонах.
Та Господь з вами. Пожалійте наших дєвочок. Постійні телефонні розмови дуже виснажують психіку. Я вже якось сама повиснажуюсь.
20. РЕКВІЗИТИ
Вони майже ті самі, що були від початку нашої спільної роботи. Деякі карти треба змінювати, бо виходить строк їх дії. Тоді ми вас сповіщаємо.
Але ось десь за кілька днів карти будуть змінюватись. Ми трохи поміняємо формат роботи і перенесемо відповідальність з одних плечей на інші. Для чого? Аби люди трохи посиділи на іншій роботі, звикаючи до неї. Ніхто не полишає Ф.О.Н.Д., просто ми пересаджуємось, як герої Безумного чаювання. Хто займався фінансами – візьме на себе закупки, хто закупав – стане готувати звіти тощо. Аби вміти робити все.
21. ФІНАНСИ
Фінанси для роботи даєте нам ви – тому вас я завжди називаю фондерами нашого Ф.О.Н.Д.у. З вами разом ми пройшли чотири з половиною роки і, сподіваюсь, будемо крокувати й далі. Дякую вам, люди.
Фінанси в нас ходять по колу. Тобто, зроблено усе так, що ніхто сам по собі ними розпоряджатись не може. Звичайно, у нас конституцйна монархія і я візирую кожну трату - але далі зводить ці трати докупи Павло Абрамов і перевіряє баланс теж він, Аня Косінова слідкує за транзакціями, а Санді постійно гризе нам голови економією.
Коли баланс підбито - ми видаємо вам звіт про проведену роботу. А хто читав наші звіти, той знає, які це простирадла текстів та цифр.
І прочитали ви цей довгий текст чи ні - моє діло було описати цю кухню. Час від часу це треба робити. Люди мусять знати, як це все робиться, якщо ми розпоряджаємось людськими грошима. Авжеж?
Готові відповісти на ваші питання, якщо вони у вас виникнуть - ваші Діана Макарова та Ф.О.Н.Д.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1869531956440830
Diana Makarova
July 21 at 10:01 PM
=============================================
Добавлю лично от себя - это редкий случай, когда команда волонтёров, кристально честных людей, не скурвились, имея за эти 4 года множество соблазнов (многие другие - увы). Как были они фанатичными патриотами, так и остаются. А по отдельным вопросам, бесспорно, можно соглашаться с ними или нет. Но то, что они непродажные и честные - факт.
Яку зарплатню отримують волонтери?
З якої вигоди вони займаються цим валантьорством?
що вони, в біса, роблять на фронті?
Ці та інші питання знову починають озвучувати. Люди цікавляться, не бачу в цьому нічого поганого.
Колись я пояснювала вже, як це працює, але прийшло багато нових людей, та й часи змінились, тож питання спливають. Про кухню будь-якої справи треба розказувати, треба показувати, як і що діє. Тому сьогодні я відповідаю на найпоширеніші питання і чекаю на нові, якщо раптом такі будуть.
Отже, Ф.О.Н.Д.ДМ у питаннях та відповідях.
1. Питання перше – ЗАРПЛАТНЯ ВОЛОНТЕРАМ
- Скільки в місяць?
- А преміальні є?
- Хто визначає ту зарплатню?
Пояснюю.
Зарплатні у наших волонтерів нема. Абсолютно й зовсім. Ніхто не стає до мене в чергу по п’ятницях, нікому не видається готівка, як плата за зроблене.
На картку теж нічого нікому не йде.
- Чекай, а за які гроші ви тожі живете? Не святим духом же харчуєтесь, не манною небесною?
А живемо ми за зарплатню. Кожен за свою.
- Так є чи нема зарплатні? Щось ти сама заплуталась.
Нічого не заплуталась. Звичайно, зарплатня є, бо усі волонтери працюють. Ніхто, крім мене, не полишив свою роботу заради волонтерства, та й я полишила цю роботу ще на Майдані, коли російське керівництво ЖЖ почало вимагати через Ігоря Бігдана, аби я зупинила трансляцію Майдану у мережі. А Ігор Бігдан вже передавав те мені і теж вимагав припинити Майдан в ЖЖ. То ж Ігорю я свою заяву про звільнення й лишила. З того часу працюю лише по Ф.О.Н.Д.у. А Ігор зараз знатний майданівець
А усі інші волонтери працюють на своїх роботах. Хтось за чотири роки втратив свою роботу, знайшов іншу. Хтось навіть, паралельно з волонтерством, встиг захистити кандидатську. Хтось працює на роботі, йдучи туди кожного дня
(наприклад, Аня Косінова, вона вже другий рік працює в армії),
хтось працює вахтово (наприклад, Женя. Відпрацювавши тиждень, вона має наступний вільний тиждень, і присвячує його роботі у Ф.О.Н.Д.і)
хтось має роботу на відстані
(наприклад, Санді Макарова та Павло Абрамов, і ця робота лише здається легшою за щоденну та погодинну, але ж вона може прийти будь-якої миті, тому бувало так, що наші «удальонщики» спиняли рейс, шукали швидкий інтернет і працювали в Авдіївці, у Маріуполі, у Лисичанську, одного разу працювалось навіть під час бою на промзоні, а що робити, прийшла робота - то святе)
хтось має аж дві роботи, і світу білого не бачить, поспішаючи з однієї на іншу, а треба ж ще заскочити до Ф.О.Н.Д.у
Отже, зарплати на своїх НЕволонтерських роботах отримують всі, і лише я вважаюсь працевлаштованою у Ф.О.Н.Д.і, і посада моя називається Президент Ф.О.Н.Д.у. Оце я вам зізналась, а ви нікому не кажіть, бо мене у Ф.О.Н.Д.і і так тролять тим президентством.
2. Ага, то значить ТИ, ЯК ГОЛОВУЮЧА ОСОБА, отримуєш зарплатню, так?
Не так. Я мусіла отримувати зарплатню за статутом, але попросила звільнити мене від цього. Ми спеціально шукали шпарину у законах, і знайшли підпункт, за яким я маю право НЕ отримувати моєї президентської зарплатні.
Ура, сказала я. Це буде чесно – сказала я. І ми пішли далі.
3. А оцей КРАСИВИЙ БУДИНОК, у якому розміщено Ф.О.Н.Д., ви наволонтьорили?
От ви не повірите, а таке питання було задано в лоб, з хіханьками і сором’язливими ужимками. Звичайно, цій людині після такого питання шлях до Ф.О.Н.Д.у було закрито, а це саме по собі явище унікальне. Щоб заробити бан у Ф.О.Н.Д.і, треба постаратись. Наші двері зазвичай відкриті для всіх. Крім хамів та сепаратистів.
А цей красивий будинок, в якому розміщено Ф.О.Н.Д., ми орендуємо. Як і всі попередні будинки, де було розміщено нашу організацію. І повірте, оренду ми шукаємо не за красою, а за функціональністю. А краса – то вже побічне
4. ЧОМУ ВИ ОРЕНДУЄТЕ САМЕ БУДИНОК, а не склади, не офіс, як усі нормальні волонтери?
Бо з самого початку нашої роботи ми побачили, що дуже зручно мати три в одному – склади, офіс та житлові приміщення. Переваги:
- не треба бігати на роботу, щоб сидіти у офісі (отут людині вже точно була б потрібна зарплатня, а на це ми піти не можемо)
- не треба переживати, що наші склади пограбують, бо кому ж прийде в голову йти на грабіж в будинок, де завжди вештається купа народу, за всі чотири роки війни ми не полишали наші будинки ані на день, завжди тут хтось та був, до того ж тут присутні собаки (одна досить серйозна, та й Карма в разі чого гвалт підніме), ну, і деякі технічні охоронні міри теж присутні
- не треба рватись, шукати приміщення для складів, квартири, офісу десь поруч, хоча б у одному районі Києва, бо не наїздишся від складу до офісу, від офісу до дому
- завдяки розташуванню «три в одному» Ф.О.Н.Д. має змогу працювати нон-стоп, хоч до ночі
- оренда «три в одному» виходить дешевшою, аніж окремо орендовані склад, офіс та житлові приміщення
- не треба шукати, де притикати машини Ф.О.Н.Д.у та машини, взяті з фронту на ремонт. Усі вони стоять перед нашими очима, у дворі будинку.
- і все під рукою, вуаля!
5. ВЛАСНЕ ОРЕНДА
За чий рахунок, за які гроші?
Спочатку, під час Майдану і першого року війни, оренду будинку Ф.О.Н.Д.у сплачував мій чоловік, зі своєї зарплатні. Але коли Ф.О.Н.Д. виріс, і треба було винаймати будинок великий та просторний – ми зрозуміли, що самі з цим не впораємось. Тому була запроваджена картка «Для підтримки штанів Ф.О.Н.Д.у». На цю картку люди висилають фінанси, які йдуть на оренду, на закупки продуктів для кагала Ф.О.Н.Д.у, на лікування тощо.
І ми завжди лишаємось вдячними людям, які допомагають нам.
6. СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ ЖИВЕ У Ф.О.Н.Д.і?
По-різному у різний час. Буває, що всього троє, але це рідко. Найчастіше від семи до десяти. Це волонтери, військові, яким треба десь зупинитись.
Живуть тут час від часу і ті фондери, що орендують собі окреме житло. Вони спеціально сплачують оренду своїх квартир, аби мати змогу будь-якої миті поїхати додому та відпочити від нашого постійного гвалту. Бо постійно витримувати життя такої комуни можуть лише треновані Макарови, ці Макарови завжди так жили, привіт вам, ті друзі, хто приїздив до Києва і просився переночувати на три дні, а лишався жити у Макарових на півроку мінімум.
7. і тут ми плавно підходимо до пункту ВІДПОЧИНОК
Його як такого нема. Та й що ми розуміємо під відпочинком?
Пансіонат у Кирилівці?
Будиночок на Затоці?
Карпатский тур горами?
Трохи не так. Наприклад, для волонтера П. найкращим відпочинком будуть дві доби безпробудного сну. Для волонтерок О. та Є. відпочинком буде тур з хоровою капелою, кожен день концерти, участь у конкурсі хорів, страшенна напруга, отакий відпочинок.
Для волонтера А. відпочинком буде приїзд чоловіка з фронту, посидіти з ним вдома, подивитись разом з ним та дитиною фільм.
Для волонтера Д. ….
… для волонтера Д. взагалі треба мало – вивезіть на красивий берег річки чи моря, і нехай будуть сосни, а погоду я й сама забезпечу. Я просто там посиджу, мені буде добре, чесно.
Тобто, можна полетіти й до Турції (нещодавно один з волонтерів злітав на два дні, не скажу, щоб дуже відпочив)
на Кіпр (навесні одна з волонтерок злітала, відпочинку як такого мала не дуже, бо увесь час переживала, як тут наші, чи не завіялись на фронти без неї)
Скрізь – оплата відпочинку з особистої зарплатні, див. пункт перший
Але є те, про що ми мріємо усі, що ми вже спробували, і такий відпочинок нас цілком влаштовує.
Наприклад, три дні на березі моря, у жовтні. До того ми про літо не згадуємо, похоплюємось лише коли воно скінчилось. Отже, три дні на березі моря у жовтні нас цілком влаштовують.
Ну, не цілком. Але маємо те що маємо.
Або два тижні у Карпатах.
Карпати мені було прописано колегами. Вони довго дивились на мої напади з задухою, потім сказали, що Карпати мене врятують – і Карпати мене врятували. Принаймні на три місяці потому, а це теж чимало.
Колеги вручили мені певну суму і сказали, що я мушу лікуватись за цю суму. Ф.О.Н.Д. проголосував за. Цей Ф.О.Н.Д. взагалі стає у чергу на відпочинок, випихуючи одне одного ліктями і ставлячи поперед себе:
- Нехай вони поїдуть, їм потрібніше.
- Нехай Діана найперша поїде, а ми вже колись потім.
Я це добре знала, тому, отримавши суму від колег (тисяча доларів, дорога, санаторій, потім поїздка у Закарпаття на мінводи) – я одразу зробила вмираючий вигляд обличчя і сказала кволим голосом:
- Так я ж сама не зможу. Ви ж бачите, в якому я стані.
І Ф.О.Н.Д. одразу виштовнув мені на допомогу Санді. Я задоволено кивнула і сказала:
- Але ж Санді важко буде увесь час за мною доглядати. Потрібне якесь змінне чергування.
Ф.О.Н.Д. згодився і виштовхнув в команду на відпочинок Женю. Тоді я ще раз кивнула і зовсім кволо мовила:
- І що, ви мене відправите поїздом? Як же я його перенесу?
І Ф.О.Н.Д. вирішив, що з нами мусять їхати Паша та машина – бо Паша водить машину, бо Паша може в разі чого перехопити мене в падінні зі слабких дівочих рук.
- ̶п̶о̶л̶у̶ч̶и̶л̶о̶с̶ь̶,̶ ̶п̶о̶л̶у̶ч̶и̶л̶о̶с̶ь̶!̶ ну, тепер, може, й вистачить. Ще б Леся Рой (Lesya Roy) з її бандою, і Tetiana Yakovleva, і… ну, та зробимо поки що розвідку. – задоволено сказала я.
Колеги давились сміхом у куточку, спостерігаючи за цим розводом. Бо вони теж розуміли, що відпочинок потрібен усім, особливо тим тендітним дівчаткам, які разом зі мною не вилізають з фронтів. Про Пашу вже й говорити нічого. Пашина праця у Ф.О.Н.Д.і йде нон-стоп, без вихідних та свят, мовчіть вже про відпустку, де та відпустка…
Так і живемо.
8. ТРАНСПОРТ
Автомобілів у Ф.О.Н.Д.у рівно два – хоча у дворі їх завжди стоїть до шести. І ще частина розкидана по СТО.
То все автомобілі фронту. Відремонтуються і знову до праці. А в нас лишаються два наших бойових товариша, Опель та Т-4. Вжик та Умка. Колись ви допомогли нам купити ці машини, і їх би можна було оголосити матеріальними цінностями Ф.О.Н.Д.у, якби ці цінності не були такими побитими фронтами.
Умка та Вжик їдуть на фронт або по черзі (влітку), або удвох (взимку і сльотаве міжсезоння). Після кожного фронтового рейсу – діагностика. Часом з ремонтом. Бо ставлення до фронтових автомобілів мусить бути абсолютним. Бо не будеш слідкувати за ним – хто ж вивезе тебе з чергової жопи?
Колись нам запропонували продати Вжика та купити натомість щось інше – Ф.О.Н.Д. зустрів цю пропозицію з обуренням. Друзів не продаємо.
Іноді нам натякають, що деякі запчастини для них ми купуємо задорого. Мовляв, можна було б замінити отим, дешевшим. Але досвід показує, що дешева рибка – погана юшка. Особливо там, де літають ці машини. До того ж у ремонті автомобілів військових підрозділів ми користуємось точно таким правилом. Вчилась я цьому правилу у Илья Джонович Лысенко Його теж іноді лають за перфекціонізм у обслуговуванні парку фронтових машин. Але лають як правило ті, хто не гасав фронтами і не знає, як це важливо – чітко працююча машина.
9. ППД для Ф.О.Н.Д.у
Про це я досить докладно описала в окремому пості.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1862721377121888
Поки що ППД для Ф.О.Н.Д.у начертано скоріше пунктиром. Навіть не можу уявити, коли ми завершимо ремонтні роботи тієї розвалюхи.
10. СЕКТА
- А чому вас називають сектою?
Та щоб я знала. Фантазія людська безмежна і непозбувно бентежна. Можливо тому, що усі як один фондери вкладаються своїми грошима у Ф.О.Н.Д. І це дійсно так.
Наприклад, волонтер П. вклав за ці роки щось близько 100 тисяч гривень. А волонтери Т. та І. ще більше. Волонтерка Д. все ніяк не може зробити ремонт ППД, бо тягне звідти гроші на фронт. А волонтер Д фінансував покупки автомобілів для фронту і розробку невеликих розвідувальних літачків. Літачки невеликі, а гроші чималі.
Сектою нас називають ще й тому, можливо, що ми не мали скандалів та водорозділів Ф.О.Н.Д.у – а так не буває. Де гризня? Гризня де, питають люди! Непорядок.
На це я вам відповім, що навіть коли ми будемо мати водорозділи та гризню, ви про це не взнаєте.
Ще є одна особливість – чомусь вважається, що всі у Ф.О.Н.Д.і узгоджують свої політичні вподобання. А це зовсім не так. У нас є порохоботи, ви не повірите. І навіть симпатики Юлі Тимошенко. Нещодавно хтось з фондерів навіть зробив репост Бірюкова, ви собі уявляєте! І де ж гризня?
А нема. Просто у Ф.О.Н.Д.і працює величезна кількість тактовних людей. І політичні чвари – то буде останнє, від чого ми станемо сваритись.
Просто у нас є одна мета, а вона вища за будь-що інше, правда?
11. НАПРЯМКИ РОБОТИ
Колись, на початку роботи Ф.О.Н.Д.у, таких напрямків було дуже багато – військові, цивільні, поранені, допомога сім’ям військових та загиблих, дитячі будинки, інтернати тощо
За чотири з половиною роки волонтери України мали вже змогу обрати ключові напрямки своїх робіт. І ми теж поступово почали зрізати свої спроби об’ять нєоб’ятноє.
- Відпала допомога дитячим будинкам та інтернатам фронтової зони. Бо вже є величезна кількість волонтерів, які цурпелкують до дитбудинків гори секондхенду та солодощів. Пішла аж мода на допомогу «бідолашним сиріткам, діточкам, сладкім попочкам» (пряма цитата з волонтерського допису). Ми вважаємо, що наша робота тут вже зайва – та й з ядовитої побудови моїх фраз ви можете відчути, що у нас є своя думка про подібну «допомогу». Якось напишу окремо.
Але оскільки є й купа розумного та поміркованого волонтерського вкладу у допомогу сиротам – ми знімаємо шляпи перед їх підхідом і відступаємо, не ліземо до фронту робіт, який не потребує ще й нашого вкладу.
Приклад – Виктория Федотова, Геннадий Лысенко
- але лишились ті випускники інтернатів, яким ми продовжуємо допомагати. Найперше тому що саме ми колись їх вивезли з лінії фронту, а по-друге тому що вони нікому не потрібні. Такий вже закон – якщо до дитбудинків не протовпишся у черзі бажаючих порадувати сиріток, то після випуску з дитбудинку або інтернату доброчинники про сиріт одразу забувають. Отже, діти-випускники, самі вже давно не діти, багато хто з них має своїх дітей. І життя у цих уламків дитбудинкового виховання не дуже легке. Ось їм ми й допомагаємо.
- ми також забули дорогу до госпіталів, хіба коли поранено того, кого ми добре знаємо. Тоді ми включаємо усі наші сили і піднімаємо на зліт усіх знайомих госпітальних волонтерів. Але Ф.О.Н.Д. не являється госпітальним волонтерським Ф.О.Н.Д.ом. Чому? Тому що виділилось вже давно в окрему локацію госпітальне волонтерство, чий досвід за ці роки став беспрецедентним. Є вже такі волонтери, які помахом руки можуть вирішити такі складні питання, на які в нас піде купа часу. Ми змушені будемо заново вивчати те, що вивчено госпітальними волонтерами протягом цих років, і я нікому не побажаю тієї науки. Тому, знімаючи шляпи перед колегами, ми відступаємо й не ліземо у справи медичних волонтерів. А коли раптом потрібна допомога по нашим рідним пораненим – ми терзаємо телефони й дзвонимо саме їм, оцим госпітальним, медичним волонтерам. І дисципліновано виконуємо усі їх розпорядження.
- юридична робота з ветеранами, допомога сім’ям поранених та загиблих. Тут те ж саме. Є вже цілі волонтерські об’єднання, які на льоту сприймають інформацію, яку нам ще треба осягнути.
- реабілітація ветеранів, поранених, контужених. Психологічна й фізіологічна. Спорт після фронту, малювання, пленери тощо – не ліземо й не сунемось. Там чорти ногу зламають, у перипетіях цієї реабілітації. І бажаючих займатись нею ціла черга. Вважаємо, що ми у цьому питанні зайві. На чергу грантової реабілітації теж не стаємо. У цьому є досить організацій-профі.
- ми також трохи відійшли від наповнення фронту допомогою у тактичній медицині. Для цього є досвідчені волонтерські медичні організації. Приклад – ASAP, Юлия Паевская (Julia Paevska), Галина Алмазова (Galina Almazova)
Чи означає це, що ми відмахнемось від пропозиції допомогти інтернату, пораненому, вирішити проблеми ветерана, і не підемо до госпіталю? – та Господь з вами. Ці задачі на нас валяться щоденно. І ми змушені все ж влізати, шукати тих колег, що допоможуть, або й вирішувати самим. Отакий от парадокс. Від цих задач не сховаєшся, як не крутись, як не кажи, що твоя задача лише фронт.
Так і живемо. Найперше для фронту - а там як карта ляже.
12. ПАРТНЕРСТВО ТА ФІЛІАЛИ
Ф.О.Н.Д. досі сміється над спробами влади вибудувати волонтерську вертикаль, построїти нас за зростом та вагою, але ми страшенно поважаємо горизонтальні зв’язки між колегами. Тому ми ніколи не відмовляємось від конструктивного партнерства.
Партнерство буває:
- Разовим, короткочасним. Приклад – робота Ф.О.Н.Д.у та Волонтерської сотні. Взимку 14-15 років ми разом з Наталья Воронкова (Nataly Voronkova) та Андрієм Галущенко працювали над евакуацією населення з гарячих точок фронту. Попрацювали, зробили справу спільними зусиллями, та й далі пішли, кожен своєю дорогою.
- постійним. Приклад – Свій за свого. Благодійний аукціон на підтримку армії. Співробітництво з цим волонтерським аукціоном у нас тягнеться вже, здається, з літа 14-го року. І, сподіваємось, разом ми будемо працювати й далі. Ще один приклад – Ukrainian chemists Дякуємо, що завжди приходите на допомогу.
Філіали Ф.О.Н.Д.у – що воно таке?
Це окрема одиниця, свої грошові надходження, своє планування робіт – але з постійним звітуванням одне одному, з постійним узгодженням дій.
Приклади:
– Швейна сотня Ф.О.Н.Д.у, почата на Майдані Наталья Скорнякова (Natalya Skornyakova) та Елена Билак (Elena Bilak) робота продовжена з літа 14-го і досі Ольга Воронова (Olga Voronova) та Катти Сарк
– Приклад - закупки плівки, робота з пошиву тактичних перчаток, пошук запчастин на УАЗ (це окрема категорія машин, страшенно об’ємна робота), працює філіал Тетяни Яковлєвої, однієї з найнепомітніших, але страшенно продуктивних фондерів.
– Приклад – робота філіалу у Слов’янську. Наша база у фронтовій Зоні.
і таких філіалів у нас багато.
13. УБД
УБД не має жоден фондер.
Але ні, брешу. УБД має наш Дред Андрій, військовий, ветеран, двічі виходив на фронт, двічі те все закінчувалось госпіталем. На другий вихід Дред перед контузією встиг здійснити подвиг, тому має ще й орден.
А інші фондери – абсолютно цивільні люди. І, хоча бачили фронтових задниць іноді навіть більше, ніж деякі офіційні вояки – УБД фондери при цьому не мають. І не будуть мати. Це принципова позиція.
14. ЩОДО ОРДЕНІВ
Нагород Ф.О.Н.Д. має аж дофіга, і таємно пишається ними.
Таємно – бо пишатись публічно було б нескромно. Тому ми архіскромно вивісили усі грамоти, медалі та ордени у нашій залі Ф.О.Н.Д.у, яка править за офіс, музей та майстерню – і недбало, вже абсолютно скромно, вказуємо на них гостям Ф.О.Н.Д.у:
- А це наші нагороди… - потім густо червоніємо і колупаємо підлогу ніжками.
Там є нагороди від Президента України, міністра оборони, начальника Генштабу, міністра МВС, служби тилового забезпечення, знову від Президента, а також густо засіяно нагородами й грамотами від секторів, бригад та батальйонів.
(автор тут теж густо червоніє і теж колупає ніжкою підлогу) І, до речі, батальйонними та бригадними нагородами ми дорожимо навіть більше, ніж президентськими.
Деякі фондери здають свої нагороди до Ф.О.Н.Д.у, інші тримають їх в себе – тут усе добровільно. Особисто я вважаю кожну свою нагороду нагородою Ф.О.Н.Д.у. Тому на моїх грудях ви ці нагороди не побачите. Я вдягну їх лише одного разу, коли мене нарешті запросять до рідної школи, в моєму рідному селі під Запоріжжям. І навіть не вдягну, просто візьму з собою. А так – як би ми не пишались цими нагородами, нам буде знову й знову соромно показувати їх перед очі військових, яких чомусь не поспішають нагороджувати. А хто того достойний, як не вони?
- А чому вас не нагороджують Народним героєм? – іноді запитують у нас.
Доповідаю – наш Ф.О.Н.Д. кілька разів подавали на нагородження НГ. Але кожного разу хтось з комісії місії Народного героя не згоджувався з нагородженням Ф.О.Н.Д.у. Щоразу, коли ми взнаємо про це – всміхаємось. Адже ми досить незручні для нагороджень. Ми будемо нагороджуватись – і тут же знову вистрибнемо і дорікнемо нагороджувачам, а чому, мовляв, ви не нагородили Того-то і Того-то? А подать сюда Ляпкіна-Тяпкіна!
Так ми колись зіпсували нагородження у Авакова, подякувавши за нагороду і щиро здивувавшись, чому досі не нагороджено посмертно наших товаришів. Тих, що були тоді з нами разом.
Міністр вибачався і обіцяв нагородити. Досі чекаємо.
Так вже було й не раз з іншими, тому треба сто разів думати, перш ніж викликати нас на сцену, впєрьод, за ордєнамі!
15. А ВИ Ж ПРАЦЮЄТЕ В МО?
Такі питання я теж іноді чую, і завжди дивуюсь їм.
Ні, дорогі мої опитувачі. Я не працюю й ніколи не працювала в МО. Ані радником, ані волонтером-чиновником. І в Генштабі я теж не працювала й не працюю. І в Мінсоцполітики. І в МОЗ теж ніколи. У МВС і поготів. Нацгвардія теж не є пунктом моєї роботи.
Ані я, ані жоден з фондерів не працює й не працював у цих закладах. Чому? Невже ми не хочемо працювати над забезпеченням армії прямо у істоков?
Хочемо. Але доки там правлять злодії – ми не сядемо з ними за один стіл. Доки волонтерство під крилом МО формуюють найбільші злодії, аферисти й пристосуванці волонтерського руху – ми не зможемо з ними працювати в одній упряжці. Тут мали б йти три-чотири прізвища. До інших претензій нема. Ці три-чотири прізвиша можна й назвати, але для чого, ви й так їх знаєте.
Чому інші волонтери йдуть на це, чому чесні люди сідають за стіл разом зі злодіями, чудово знаючи, що ті крали в армії і у народу, скільки йде війна і ще раніше? – не знаю. Я не відповідаю за інші волонтерські організації. Відповідаю за свою. При тому знову знімаю шляпу перед тими, хто йде на співпрацю з чиновницькими кублами у вигляді скоріше боротьби з чиновницькими кублами – Александра Тарасова (Aleksandra Tarasova), Леся Литвинова, Valentyna Varava. Мені б вашу міць, колеги.
16. ПОЛІТИКА
- А ви ж підете у політику? Хоч на ці вибори підете? Хтось же мусить змінювати країну?
Ні, особисто я не піду у політику і цього разу. І якщо хтось з волонтерів Ф.О.Н.Д.у піде в політику – ми розпрощаємось з ним. Подякуємо за роботу, накриємо на стіл, проведемо, зітремо скупі сльози, і знову візьмемось до нашої звичайної роботи.
Чому?
Бо мухи окремо, котлети окремо. Волонтерство й політика – це вже щось зовсім інше. Коли ти йдеш у політику, ти припиняєш роботу волонтера. Коли ти йдеш працювати до владного апарату, стаєш чиновником – ти мусиш припинити роботу волонтера. Тоді ти хто завгодно – чиновник, політик, рупор політика, але не волонтер. Обирай сам. Ми поки що обираємо волонтерство.
17. БІЗНЕС
Волонтерство й бізнес – дві різнопланові позиції. Ми чудово знаємо про бізнес магазинів, який розпочався з волонтерських грошей. Ми знаємо про пошивочний бізнес, який розпочався з народних грошей. І ми вважаємо це неприйнятним. Але без самозапезпечення волонтерству зараз дуже важко. Тому ми обдумуємо різні бізнесові пропозиції. Але, якщо вони й почнуться – вони почнуться не з народних грошей. Ви вже трохи нас знаєте, наш девіз – мухи окремо, котлети окремо. І навіть якщо хтось з наших фондерів піде у бізнесову справу – піде він зовсім з інших грошей. НЕ зібраних з народу. Отриманих від спонсорів виключно під бізнес.
Ну, і тоді, звичайно, цей фондер вже не буде зватись волонтером.
18. ФРОНТ. ЩО ЗАРАЗ ТАМ РОБЛЯТЬ ВОЛОНТЕРИ?
Оце і є наша найголовніша задача. Як починали ми з фронтом, так, сподіваюсь, ми з фронтом і увійдемо до Донецьку та Луганську.
За цим заняттям мене іноді ловлять і вважають мрійницею, але я здуру продовжую свято вірити в нашу перемогу. Бо не буває так, щоб густо пролита кров не здобула таки перемогу, незважаючи на спротив Верховного командування, спротив Генштабу і всіх, хто причетний до верхів нашої країни.
Що ж ми робимо на фронті, чому ми здійснюємо наші щомісячні виїзди туди?
Коли війна лише починалась, коли ми виїздили на фронти щотижня, усе було просто та ясно – ми доставка допомоги, ми добровільне цивільне інтендантство. Зараз трохи інакше.
Завядяки допомозі Гуманітарній допомозі Нової пошти, грузи на фронт доставляються вільно й просто. Тому з іронією ми дивимось на вервечки волонтерів, які везуть вареники та свіжий борщ (що ви дивуєтесь, сама бачила!) на фронт десь з-під Львова чи з Києва. Але критикувати вже не поспішаємо, робіть хоч щось, хоч труси шийте, аби фронт не відчував себе покинутим.
А він відчуває.
Бо волонтерів, які постійно бувають на фронті, які їдуть туди за ділом, а не зачекінитись на фото біля дорожнього вказівника чи старого бліндажу у ритмі «І ми пахали» - стає дедалі менше. Бо величезна кількість волонтерства так і лишилась у реаліях 14-го року «хлопчики болі-госі, нагодувати хлопчиків та привезти трусів і шкарпеток»
Тру-волонтер нинішніх часів – це не шкарпетки й труселя. Це найперше ремонти. Встановлення певної апаратури. Розробка програмного продукту. Розробка БПЛА.
Тру-волонтер нинішнього часу – це точний список потреб позиції. І певні пункти будуть підказані командиру саме волонтером. Це також перегляд певних фото та відео, і деякі підказки будуть дані зовсім не волонтером, а командиром. Це також зв’язок з суміжниками. На жаль, з 14-го року й досі ця корисна дія лежить на волонтерах.
Це – мало слів, уважно слухати. Це – влучне слово про отримані дані. Це – миттєва перевірка заявників, чи варто їм допомагати, чи до побачення, хлопчики, щось ви вже дуже темните – а бувають і такі.
Це – вчасне привезення потрібного. Нехай те потрібне буде незначним у об’ємі, але ж ми вже розуміємо, що цінність та маса – речі не тотожні.
- Ну, досить, ми вже зрозуміли. Ви тру-волонтери. – всміхнеться допитливий читач.
- Так. – скромно скажемо ми і знову поколупаємо долівку бліндажа ніжкою.
-
Хоча насправді цей мій спіч був вже не стільки про нас – а саме про ту жменьку справжніх волонтерів, які лишились на фронті й з фронтом, які насправді допомагають фронту, а не заповненню своїх фотоальбомів.
Це Юрий Москаленко (Yuriy V. Moskalenko), Valentyna Varava, Юлія Вотчер, Эдуард Хатмуллин (Ed Hatmullin), Алексей Сихарулидзе (Oleksiy Sikharulidze), Андрей Высочин (Andrey Vysochin), Юрий Свирко (Yury Svirko), Армія-сос, Народний тил.
Жаль, що їх так мало. Жаль, що ці залишки справжнього волонтерства, як би не хотіли – не зможуть встигнути всюди.
19. КОМУ ВИ ДОПОМАГАЄТЕ?
Та всім, хто стоїть на фронті, ближче до передової. А якщо далі – то артилерії ми допомагаємо теж.
Підрозділи ЗСУ, МВС воюючий (ви здивуєтесь, але є ще трішечки й таких), Нацгвардія воююча (їх теж лишилось не так багато, як у 14-му, але є воюючі) та добровольці. Кожен може отримати допомогу від Ф.О.Н.Д.у (якщо на те в нас стане грошей), якщо подасть заявку. Заявку оформити у нас найлегше. Треба просто написати смс. А далі я вже сама перевірю, хто ви такі, що за одні, де стоїте та які ви молодці.
примітка.
Заявки приймаю я, Діана Макарова.
На усі інші телефонні дзвінки від людей, які вирішили зателефонувати до Ф.О.Н.Д.у, відповідаю теж я. Ніякого кул-центру в нас нема. Чомусь люди іноді дивуються:
- Яяяяяяк? Ви Діана Макарова? А я думала, у вас дєвочки сидять на телефонах.
Та Господь з вами. Пожалійте наших дєвочок. Постійні телефонні розмови дуже виснажують психіку. Я вже якось сама повиснажуюсь.
20. РЕКВІЗИТИ
Вони майже ті самі, що були від початку нашої спільної роботи. Деякі карти треба змінювати, бо виходить строк їх дії. Тоді ми вас сповіщаємо.
Але ось десь за кілька днів карти будуть змінюватись. Ми трохи поміняємо формат роботи і перенесемо відповідальність з одних плечей на інші. Для чого? Аби люди трохи посиділи на іншій роботі, звикаючи до неї. Ніхто не полишає Ф.О.Н.Д., просто ми пересаджуємось, як герої Безумного чаювання. Хто займався фінансами – візьме на себе закупки, хто закупав – стане готувати звіти тощо. Аби вміти робити все.
21. ФІНАНСИ
Фінанси для роботи даєте нам ви – тому вас я завжди називаю фондерами нашого Ф.О.Н.Д.у. З вами разом ми пройшли чотири з половиною роки і, сподіваюсь, будемо крокувати й далі. Дякую вам, люди.
Фінанси в нас ходять по колу. Тобто, зроблено усе так, що ніхто сам по собі ними розпоряджатись не може. Звичайно, у нас конституцйна монархія і я візирую кожну трату - але далі зводить ці трати докупи Павло Абрамов і перевіряє баланс теж він, Аня Косінова слідкує за транзакціями, а Санді постійно гризе нам голови економією.
Коли баланс підбито - ми видаємо вам звіт про проведену роботу. А хто читав наші звіти, той знає, які це простирадла текстів та цифр.
І прочитали ви цей довгий текст чи ні - моє діло було описати цю кухню. Час від часу це треба робити. Люди мусять знати, як це все робиться, якщо ми розпоряджаємось людськими грошима. Авжеж?
Готові відповісти на ваші питання, якщо вони у вас виникнуть - ваші Діана Макарова та Ф.О.Н.Д.
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/1869531956440830
Diana Makarova
July 21 at 10:01 PM
=============================================
Добавлю лично от себя - это редкий случай, когда команда волонтёров, кристально честных людей, не скурвились, имея за эти 4 года множество соблазнов (многие другие - увы). Как были они фанатичными патриотами, так и остаются. А по отдельным вопросам, бесспорно, можно соглашаться с ними или нет. Но то, что они непродажные и честные - факт.
