![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
iskatelИнтересное расследование, с отзывами десятков свидетелей, про псевдо-волонтёра "Вікторія Мірошниченко".
ДВАНАДЦЯТЬ ПОДВИГІВ ДВАДЦЯТИ ВОСЬМИ ПАНФІЛОВЦІВ
… Волонтери сильні своїми горизонтальними зв’язками. Що це означає? - Що будь-яка інформація, будь-який запит до волонтерської спільноти миттю розповсюджується і стає відомим усьому волонтерству, майже без виключення. Таким чином волонтерам не потрібна пірамідальна структура, волонтери діють як мурашник або як вулик – кожен робить суто свою справу, але всі знають про все і про всіх. А не знають – запросто можуть дізнатися. Отже, аби зібрати та структурувати певну волонтерську інформацію – усього-на-всього треба спитатись у волонтерів. Але…
… але спочатку їх треба упіймати і зібрати десь в одному місці. Оце з волонтерами найскладніше.
Нещодавно це дивним чином вдалось.
Пост про те, як кілька волонтерів та один військовий потоптались по горю матері, що втратила сина в дебальцевських боях https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2093366590724031 зібрав багато коментів. Людей вразило, що топтались по матері за ініціативою волонтера Вікторії Мірошниченко, її подачею та її ж заохочувальним цькуванням.
Ця ситуація обурила і волонтерство, і військових – і ця ж ситуація раптом стала поштовхом до колективного абрису Вікторії Мірошниченко. Волонтери та військові, а також медики фронту раптом почали згадувати все, що колись розказувала чи писала про себе у фейсбуці Віка, і ось яке переможне досьє склалось у нас.
ДОСЬЄ
(зі слів В.Мірошниченко, які вона у різний час говорила чи писала публічно)
0. Вікторія Мірошниченко була дуже хворою. На початку війни у неї був рак 4 стадії, тому вона не одразу змогла їздити на фронт. Почала у 14-му, взимку, продовжуючи «хімію» вже у фронтових рейсах
1. Вікторія Мірошниченко бувала у Донецькому аеропорті
2. Не раз заїздила на «Спартак»
3. Під час дебальцевських боїв Вікторія була у Дебальцево, звідти в неї поранення, контузії
4. Посивіла за одну ніч, витягуючи поранених з поля бою
5. Тоді ж вона проводила переговори з російським генералом Вязніковим, який на той час працював в Соледарі, в Україно-російському спільному центрі (СЦКК), переговори велись щодо виходу наших військ з Дебальцево
6. Вікторія Мірошниченко працювала у ПДМШ (Перший Добровольчий Медичний Шпиталь)
7. Потім Вікторія почала відправляти на фронт каравани допомоги, які вела особисто. Ця робота була настільки важливою, що Самооборона Майдану надавала їй озброєну охорону, водіїв та автомобілі
8. Після цього Вікторія пішла на військову службу (батальйон Миротворець, пізніше – батальйон Луганськ-1)
9. Служила у якості мінера
10. Служила у якості снайпера, не раз виходила разом із СБУ-шниками на льожку, лежала по 9 годин, в основному працювала по човнах, які перевозять через Сіверський Донець контрабанду, човни полювати було досить нелегко, бо у них подвійне дно, влучаєш у зовнішнє дно, а човен продовжує плисти
11. Служила у якості парамедика, вже у районі Кримського, знову рятувала і витягувала з поля бою поранених
12. Увесь цей час Вікторія не припиняла волонтерської діяльності. Комбат батальйону дуже сприяв їй у цьому, виписуючи БР по всьому фронту
13. Уся країна висилала Вікторії вантажі, і Вікторія розвозила їх по всьому фронту
14. Нагороджена безліччю волонтерських нагород, в тому числі і орденом «Народний герой», цей орден їй вручили, за її словами, за роботу в Дебальцево
… Колись, в Радянському Союзі ми всі вивчали книгу тодішнього Генсека Брежнєва «Малая земля». Ми вивчали напам’ять уривки, досліджували опус, з якого виходило, що фактично силою генію нашого дорогого Леоніда Ілліча було виграно колишню війну – уся країна вивчала цей твір, його зачитували на політінформаціях…
… і вся країна знала, що все, написане в тих мемуарах, є великою брехнею. Так іноді буває після воєн, коли немає сил сказати людям правду, вигадуються нові герої, і двадцять вісім панфіловців крокують хрестоматіями, і Зоя Космодем’янська несе свій вогняний хрест. А попереду йде головний герой війни, яку ми вивчали в школі – наш дарагой Леонід Ілліч. І правди в тому героїзмі не було ані на копійку, і вся країна це знала - і вся країна чомусь вірила у це.
Ви запитаєте:
- Та як це може бути, щоб вся країна знала правду, і вся країна вірила в брехню?
Ви скажете:
- Так хіба приховаєш народну пам’ять, є ж купа очевидців, чому вони мовчали?
Ви зроните:
- Як добре, що тепер у нас не так! Тепер наші війни прозорі, усе записано в інтернеті, нарешті світ став прозорим і ясним.
- Та що ви? – засміємось ми. – Реально ви в це вірите?
Повернемось до героїчного досьє Вікторії Мірошниченко, волонтера. Чотирнадцять пунктів, з них дванадцять – суто подвиги.
Зізнаюсь – половині усього цього особисто я давно вже віри не йняла, хоча теж чула від Вікторії і про мінерну справу, і про снайперську. Аж тут люди почали відповідати на пункт №6, робота Вікторії у ПДМШ
- На початку 2015 ПДМШ базувались біля нашого шпиталю. В Артемівську Мірошниченко не було
Микола Рябушко
- В березні 15 в ПДМШ не пригадую Віку
Olena Maksymenko
- При мені такої людини в ПДМШ не було
Максим Циганок
- Я її не знаю і ніколи в житті не стикалась
Svitlana Druzenko
- Кто вам сказал, что в марте 15-го она была в ПДМШ?
Alice Liddell
- Я на базі ПДМШ з нею не пересікалась!
Оксана Романів
це свідчення людей, які саме на той час працювали в ПДМШ. Отже, робота Вікторії в шпиталі - НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Я страшенно здивувалась, але дивуватись було ніколи, далі пішли свідчення по Дебальцево.
- Не было её ни в ДАП, ни в Дебальцево, и даже близко в этих районах. Это я точно могу сказать.
Галина Алмазова (Galina Almazova)
- Мене от зацікавили її слова про нагороду за Дебалю. Там був мій чоловік і його побратими. Постійно. Евакуатори. Віки там не було.
Ірина Коваленко
- Я из Первой роты. И её (Виктории) в Дебальцево не было. Приехала весной, погульбанила, выпрашивала всякую хрень, а потом укатила во Львов с нашим бойцом.
Владимир Сергеев
Тут треба зрозуміти – і ДАП, і Дебальцево були досить великими за площею точками на наших картах. То можливо, ми всі просто не перетинались з Вікторією? Адже, будемо чесними – волонтери нікому не звітуються, нікому не підлеглі, їздять кожен своїми дорогами…
Так-то так! Але доріг тих було всього й нічого. І ми могли зовсім не перетинатись з колегами – але про їх роботу ми чули. То вигулькне ім’я на блокпості, то зустрінемо машину колег, помахаємо їм ручкою у вікно, то хлопці-дівчата на позиціях скажуть – о, а перед вами щойно був Імярек.
Страшенно насиченим було інформаційне поле цих точок фронту, і ми знали все про всіх. Наприклад:
- я терпіти не можу Бірюкова, вважаючи його баригою фронту, але його перебування в ДАПі підтверджується.
- мало хто з волонтерів любить Рому Доніка, але його робота в Опитному підтверджується
- можна по-різному ставитись до Мочанова, але його активна робота першого півріччя війни підтверджується очевидцями, варто лиш трохи копнути
- ми скептично і з чорним гумором ставимось до постаті Ківи, але коли волонтери почали перевіряти його перебування у Дебальцево та вивіз його силами місцевих жителів – ми копнули злегка, напружили пам’ять, підняли старі записи, згадали автобуси, які він підганяв під наші заходи з евакуації – і не змогли поперти проти істини. Робота Ківи в Дебальцево підтверджується
Робота Вікторії Мірошниченко у Дебальцево НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Звернемось до переговорів Вікторії щодо виводу наших військ з Дебальцево. Переговори вона, за її словами, вела з російським генералом Вязніковим. Отут у нас очі на лоба полізли. Поясню.
СЦКК (спільний україно-російський центр координації) працював у Соледарі з осені 14-го року. Оскільки там постійно перебував широкий контингент російських офіцерів – ця конторка була досить сильно засекреченою. Не кожного журналіста туди пускали, не всі журналісти про цей центр знали.
Коли наша дебальцевська трійка (Наталья Воронкова (Nataly Voronkova), Андрій Галущенко (Ендрю) та Діана Макарова) з’явилась там уперше – багато хто дивувався, як волонтерів взагалі допустили у святая святих. Допустили. Вочевидь, комусь дуже до смаку прийшлась наша ідея вибити з російської сторони Зелений коридор для евакуації цивільних. Вочевидь, хтось захотів лишитись в історії. Чи просто пожаліли людей. Власне, нас туди посиленно підштовхували ОБСЄ, можливо то вони домовились за нас заздалегідь.
Але – наполягаю! – ніхто так запросто не міг вести переговори з генералітетом. Та ще й щодо виведення військ з Дебальцево. Ще з цивільного питання ладно, ми вели кулуарні переговори. Але не з військового. І точно це не міг бути волонтер. Бо коли велись офіційні, не кулуарні переговори – стояли ми любесенько собі за дверима, підпираючи стіни спинами і стискаючи кулаки.
Звичайно, Вікторії Мірошниченко там не було – ми б її точно помітили. Та й розказуючи про це, Вікторія не враховує ще одну малесеньку деталь. На час виведення наших військ з Дебальцево, Росію у цьому центрі представляв вже російський генерал Лєнцов. Вязніков не міг зробити нічого, не порадившись з ним.
Натякаю – історія про російського генерала з’явилась у Віки одразу після загибелі генерала Вязнікова у Сирії. Помер Максім – отже, не спростує.
Ні. Ми спростовуємо присутність Вікторії у Соледарі. А лише там можна було вести переговори з клятим російським генералітетом.
Отже, і цей геройський пункт діяльності Вікторії НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Добре, повернімось до парамедичної складової діяльності Вікторії. Якщо вона усім казала, що працює в ПДМШ, а ПДМШ цього не підтверджує – можливо, вона працювала парамедиком у інших секторах фронту? На Станиці Луганській, на Кримському чи Новотошківці?
- (Вика) в Станице? Не, ну это слишком.
Олеся Антонова
- Я її, поки нас не вивели, не бачила. Це Станиця Луганська.
Татьяна Борисенко
- На курорті я її побачив у 2015. Вона деякий час жила у нас в роті. Командир виділив їй окрему кімнату. Обіцяв (на словах) УБД, А вона повинна була забезпечувати роту по волонтерці. Коли стало ясно, що УБД не буде, перебралась у полк Миротворець.
- А підрозділ?
- Перша окрема медична рота північного ТУ НГУ
- Как о парамедике ничего не знаю о ней. Жила в хате с Оксаной Рубан, когда та только начинала.
Людмила Плаксина (Ludmila Plaksina)
Висновок – робота Вікторії парамедиком НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ взагалі.
Отже, з 12-ти подвигів Вікторії поки що не підтверджується шість. Це не страшно. Фронт – надто поживна для росту легенд субстанція, з ким не буває. До того ж ми не можемо перепитати усіх очевидців, і можемо помилятись. Давайте перевіримо ще шість подвигів?
Поговоримо про Віку-військовослужбовця.
Оппа. А це одразу не підтверджується. Бо Віка пішла служити у якості вільнонайманого цивільного працівника, а зовсім не військовою. І офіційно її посада називалась «інженер технічних приміщень» - себто прибиральниця, якщо скорочено. А чому ж тоді Вікторія усім заявляла про свою військову службу? – яка нічим НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Добре, нехай не військова. Нехай технічка – до речі, військові Миротворця і Луганська-1 повідомляють, що обов’язки свої вона не виконувала жодного дня – вочевидь, комбатам чомусь вигідно було тримати в штаті волонтера на зарплатні.
Але ж ми знаємо багатьох жінок, які числились на посадах кочегарів та банщиків, а насправді працювали стрілками, кулеметницями тощо. От і Вікторія нам розповідала, що вона працювала насправді мінером. І тут я вам передам один наш діалог з Вікою
- Ух ти, мінер. Віка, це ж так небезпечно.
- Та розумію, а що робити…
- То з якими мінами ти працюєш?
- Та я ніяк їх не запам’ятаю. Ну, великі такі. Я ж сама велика, що мені з малими мінами працювати? (сміється)
- Які це великі, ну, згадай. Страшенно цікаво.
- Ну, еті. Як же їх. А, МУН-ки!
- ?????????
Коли ви відсмієтесь, прошу просто повірити – робота Вікторії мінером НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ.
Тоді, можливо, вона працювала снайпером? Вона дуже розповідала про свою секретну роботу снайпера. Про те як вона виходить разом з СБУ-шниками на берег річки і підстерігає в основному човни, які переправляють контрабанду. А човни ті хитрі, уявляєш, Ді, вони там ставлять двойне дно, ти в одне дно вціляєш, а друге-то ціле!
- Броньовані човни, Віко???
- Та де. Резинові, конєшно. Їм же нада перебираться тихо.
Після гумових бронебійних човнів з подвійним дном (!!!) я плавно перейду до снайперських прицілів. Віка колись попросила мене про приціли «для пацанів». Я спитала, яке потрібне кріплення – ласточкін чи пікатіні?
- А що це таке?
- Ну, Віка, це таке кріплення.
- А я гребу? Я з ними ніколи діла не мала.
Отакий снайпер. Так що запевняю вас, робота Віки снайпером теж НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Поранення та контузії. Цього у Віки, за її словами, було досить густо. Багато хто мав нагоду бачити її шрам – чи то від кулі, чи від осколка. Коли нарешті вирішили перевірити, що ж там за поранення – виявилось, що то шрам від……... видаленого жировика. Хотілось би перевірити ту онкологію, на яку, як виявляється, Вікторія збирала гроші у соцмережах ще до війни – але це вже лишимо на совісті.
Контузію у Вікторії (принаймні її наслідки) підтверджує Тетяна Ярошенко. Також підтверджуються каравани фронтових вантажів, з якими Вікторія їздила по фронту, і ці каравани були такими важливими, що Самооборона надавала їй охорону, машини…
… стоп-стоп, каже Самооборона. Так то ж були наші каравани. Ми просто брали Віку попутницею. Іноді вона, звичайно, догружала свій вантаж у Полтаві. Іноді тих вантажів було досить багато. Але основне ганяли ми.
- Директор киевского атп выделял автобус и полностью оплачивал расходы по бензину, мы предоставляли маршрут, он выделял средства с бюджета атп. Один из водителей был полтавским, он и предложил нам подобрать эту даму в Полтаве.
Irina Moncherami
Тобто, знамениті каравани, які водила Віка на фронт у 15-му – були просто попутними караванами? Отже, і це НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ?
Далі на нас просто валиться найцікавіше:
- Знаем такую. Клянчила компы. Ну да что-то насторожило, не стал отсылать. А потом оказалось, что на ОЛХ что-то продавала из волонтёрки. А бухло воякам возить? Это как?
Виктор Степанов
Це не доведено. Особисто я ніколи Віку не ловила на продажу волонтерського майна.
Не доведені поки що оборудки з паливом, яким Вікторія постійно заправлялась у військових, беручи його про запас - привіт вам, люди, які висилали Вікусі гроші на паливо. Також не доведені обширны свыдчення військових по продажу Вікторією алкоголю, медикаментів та ін.
Тому просто лишімо ці обвинувачення до тієї пори, коли його зможуть спростувати або підтвердити. Повернемось до подвигів.
- Лично не видел, но говорили, что лазила бухая
- Бухала, так. Її фраза «вкуснєнькій віскарік» коронна
Ірина Коваленко
А я згадую осінь 16-го. Коли до мене приїздять волонтери і піднімають питання про Віку. У питанні:
- певна неадекватність реципієнта
- ПТСР, вкупі з алкоголізмом
- агресія, бійки
- сексуальна агресія, напади на молоденьких військових, притискання
- треба рятувати людину, Вікторії погано, поговоріть хоча б ви з нею.
Поговорили. Не подіяло. І далі ми лише ловили відгуки про прогресуючий алкоголізм Вікторії – від працівників сєвєродонецьких магазинів, від власників кафе у тому ж місті, та навіть від офіціантів. І від них же, а також від присутніх військових – підтвердження п’яних дебошів аж до стриптизу у супермаркеті Сєвєра. Коли Вікторія обурилась, що їй не продають алкоголь, бо вона у військовій формі (вона завжди носить військову форму) – Вікторія почала роздягатись до білизни, аби отримати все ж пляшку.
Тут треба розставити чітко всі крапки – якщо людина прагне до спиртного, якщо людина воліє кожного дня влити в себе певну кількість алкоголю – це особиста справа людини, ну, може, ще її сім’ї.
Але…
Але не тоді, коли ти у військовій формі, на людях, у місті, де й досі дуже прискіпливо спостерігають за військовим контингентом. Мабуть, не варто так опускати звання українського військового, навіть коли від військового у тебе лише форма на тобі та купа шевронів на рукавах.
Донбаські містечка, навіть великі – насправді дуже тісні. Там всі про всіх все знають. І не дивно, що новини про п’яні ескапади Вікторії Мірошниченко валились на волонтерство та військо просто сніговою лавою.
Можливо саме тому їй і було відмовлено нарешті у батальйонній базі. І саме тому бригада, яка вийшла на чергову ротацію, відмовилась співпрацювати з Вікою.
Повернемось до нашого героїчного досьє.
Отже, з усіх героїчних подвигів не підтверджується жоден – а що у нас там лишилось? А, лишився «Спартак»
- Она мне в 16-м умудрилась ляпнуть, что сто раз была на Спартаке! Который нашим ни разу не был!
Виолетта Бородина
Ну, доріг та позицій Віка ніколи не знала. Карта фронту – це теж не зовсім її парафія. Вона мені теж колись розповідала, як з’їздила у Славяносєрбск (ЛНР). Волонтерський вантаж возила, ага.
Що підтверджується в діяльності Мірошниченко?
Вікторія Мірошниченко дійсно їздила по фронту і привозила волонтерські вантажі у деякі точки фронту. У Луганськ-1 вона прослужила певний час. Увесь цей час вона десь їздила, щось робила (что-то делаем, что-то важное). Власне, основну роботу вона робила у двох батальйонах 58 бригади, третій батальйон - опосередковано. Цю роботу я перевірила особисто. Я проїхала по цих батальйонах і розпитала вояків. Були такі діалоги:
- А Віка приїздить?
- та да…
- Допомагає?
- Да. Віка харашо допомагає.
- Що привозить?
- Ну, генератор привезла, бензопилу. Кабель. Печиво привозила, всяке таке.
- А що ще?
- Та не помним. Ну, всяке…
Таких діалогів було кілька. Схоже, Вікторія дійсно реалізувала досить крупну суму на бригаду 58 – тобто, генератори, кабель, бензопили вона їм доставила. Але робити такий потужний піар з криками про фінансову допомогу усього для трьох батальйонів? Здається, ці батальйони мали б вже снідати перепелиними яйцями і ходити напрочуд тактикульними, всі, аж до кухаря.
Щоправда, будемо вже зовсім чесними, вона чимось допомагала і іншим підрозділам. Зараз вона теж щось дає на фронт. Тобто – ніхто не може поки що звинуватити Вікторію у тому, що ВСІ вислані їй гроші вона реалізує на себе – ні, це не так. І будинок, куплений нею у 14-му році – піди знай, на які гроші той будинок було куплено. Власне, у сім’ї можуть бути особисті гроші. І ми тут говоримо не про економічну складову діяльності Вікторії. І не про рутинну польову роботу волонтера, яку тягнуть на собі тисячі наших людей.
Ми - про гігантську містифікацію, учасниками і рушійною силою якої стали ви всі, і я в тому числі.
Вікторія Мірошниченко, героїня нашої війни, нагороджена купою нагород, авторка дванадцяти подвигів Геракла, до яких ми повернемось зараз і зрозуміємо, що:
- ДАП – не підтверджується
- Дебальцево – не підтверджується
- Спартак – смішно
- Робота в ПДМШ – не підтверджується
- Робота парамедиком будь-де – не підтверджується
- Евакуація поранених – не підтверджується
- Каравани вантажів 15-го – не підтверджуються
- Переговори з російським генералом – сміятися тут
- Військова служба – не підтверджується
- Робота мінера – не підтверджується
- Снайперська діяльність – не підтверджується
Чому і навіщо потрібно було нагромаджувати таку кількість легенд про саму себе? Адже все це легко перевіряється, і волонтери б давно все це перевірили, якби вміли частіше зібратись десь разом. Але ж зрештою перевірили!
Брехня на кожному кроці – про що вона свідчить? Про глупість чи про певну неадекватність? Можливо, людині погано, людину треба рятувати – психологів сюдииииии…
Спокійно.
Усе з людиною добре. Людина добре знала, що робила. Доки колеги зібрались, доки звели докупи усе оце, що ви тут прочитали як анекдот, а Віка розповідала всерйоз – вже є піар. Вже є такий піар, що ось готують Віку до політичної кар’єри, і слабке слово волонтерів проти цього є вже нічим.
Бо певну прогресуючу неадекватність людини помітять лише ті, хто в темі, а таких меншість. Бо пересічний читач сторінки прочитає про міни МУНки, подвійне дно у човнах такої гуми, яку не бере навіть СВД, про порятунок поранених і сивіючу за ніч голову – і буде аплодувати. Ось же, ось чистий героїзм. Ось йдуть до нас прямо з куплетів пісень, зі сторінок майбутніх книг наші двадцять вісім панфіловців і кожен зі своїми дванадцятьма подвигами!
… чистий героїзм мовчить. Та й рідкість це, чистий героїзм, здебільшого люди просто роблять свою роботу. Я маю право це казати. Бо я пройшла цю війну разом з вами і йду далі її дорогами. Бо за весь час війни я не зробила жодного подвигу. Я не була героєм, я вважала і вважаю, що присутність волонтера у бою говорить про погану роботу волонтера і про погану взаємодію з командиром. Я затягувала кілька разів екіпажі на позиції, де йшли бої, мені і досі соромно за це. Бо цивільні люди лише заважають в бою. Крапка.
Я брала участь у деяких спільних кампаніях, і я цим пишаюсь – це порятунок 32 блокпосту, донесення до людей правди по ньому, і вивезення мирних з Дебальцево. Усе інше було рутинною фронтовою роботою волонтера. І ті дві кампанії – це були СПІЛЬНІ кампанії, і це не було подвигом, а просто роботою великої кількості людей.
За час війни я бачила багато людей, які дійсно здійснили подвиг, я пишаюсь їх дружбою. Але вони мовчать про свої подвиги.
Чи потрібно репетувати Галкі Алмазовій та Крохі, як вони вивозили поранених та сивіли на очах? Ні, і ви від них ніколи цього не почуєте, ні в коментах, ні в постах, а коли ви упіймаєте їх і вмовите засісти за мемуари – ви почуєте лише якісь смішні історії, вони їх будуть розповідати чи з реготом, чи з сором’язливою посмішкою.
Чи буде галасувати про те, як стримував вогонь, прикриваючи товаришів, наш Дред? Та Господь з вами, хто знає, той знає.
Чи голосять про свої подвиги Люда Плаксіна та Таня Ромашка? Що таке? Ви навіть не знаєте ці імена? Не переживайте, фронт їх знає.
Чи рве тєльняху на груді пацан-офіцер, який увійшов у війну молодшим лейтенантом, пройшов пекло, доріс до замкомбата – і у розмові з ним ви не почуєте споминів про те пекло, бо ніколи йому, та й ще чого не вистачало, згадувати оте все.
Чи бачили ви, з якою сором’язливою посмішкою згадує дівчинка-офіцер, як вона працювала у морзі, опізнаючи серед понівечених тіл - своїх?
Чому так? Чому вони не рвуть тєльняху, не репетують, не кричать про свої безсумнівні подвиги?
Бо вони навіть не вважають все те, що робили, подвигом. Вони. Просто. Робили. Роботу.
І роблять її далі.
А ваша справа – перевіряти. Нещадно перевіряти усіх, хто пише вам про свої подвиги. Бо оцей галас про себе повинен бути найпершим сигналом червоного світла – репетує, випинає свій героїзм? О, тут точно з людиною щось не так. Або готується вже десь легенда про взвод з двадцяти восьми панфіловців.
А ще – замислитись. Бо коли людина має схильність до паталогічної брехні, брехні аби збрехати, на кожному кроці, з певною метою й без – чи варто довіряти цій людині гроші?
Бо в нас лишився ще один пункт подвигів Геракла – «країна висилала Вікторії вантажі, і Вікторія розвозила їх по всьому фронту»
У 2018-му році, коли Вікторії вже було відмовлено у базі, коли бригада, що вийшла на ротацію, відмовилась з Вікторією працювати – майже всі ці склади реципієнткою та її сестрою притьмом було вивезено до Полтави. Разом зі складами в Полтаву пішли три волонтерські машини. Доля їх досі невідома.
І це буде, мабуть, тринадцятим подвигом нашого Геракла.
… закінчиться наша війна, пройдуть роки – і з’являться нові герої. Ті, що навіть не були на фронті, а якщо й були, то краще б вони сиділи вдома. Дітям у школах будуть розповідати про дванадцять подвигів двадцяти восьми панфіловців. А очевидці вже давно будуть мовчати. Бо піар та самопіар йдуть швидше слова очевидців.
Вам було гидко читати цей текст? – повірте, мені було гидко його писати. Але я чесно намагалась розібратись у діяльності однієї людини і зрозуміти нарешті, що там?
Паталогічна схильність до брехні?
Неадекватне сприйняття світу?
Спроба створити димову завісу героїзму, за якою треба щось заховати?
… а мала б бути просто фронтова робота.
Я прошу про репост. Тут - свідчення багатьох людей. Їх мусять почути люди.
скріни прямої мови додаються. Взято тут
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2093366590724031
https://www.facebook.com/LiliiSova/posts/2170634629655925
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2261778064091591&id=100007782580088
Image may contain: sky and outdoor
Image may contain: 1 person
Image may contain: text
Image may contain: one or more people and text
Image may contain: text
+34
===================================================
Все фото, скриншоты и гипер-ссылки - по ссылке.
2я часть.
ОСТАННЯ КРАПКА В ПОДВИГАХ ГЕРАКЛА Цей пост технічний. Усе, що я хотіла сказати від себе, я сказала у попередньому дописі А тут – лише свідчення людей. Тих самих людей, які пройшли наші фронти, і йдуть ними далі.
Diana Makarova
9 mins ·
ОСТАННЯ КРАПКА В ПОДВИГАХ ГЕРАКЛА
Цей пост технічний.
Усе, що я хотіла сказати від себе, я сказала у попередньому дописі https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2119638108096879
А тут – лише свідчення людей. Тих самих людей, які пройшли наші фронти, і йдуть ними далі. Військові, волонтери, та навіть оті скромні фінансисти наших фондів, які ніколи не стануть відомими, чиї імена ніхто не буде піарити (а варто було б)
Усі ці люди свідчать проти фронтової аферистки Вікторії Мірошниченко. Талановитої аферистки, скажімо чесно – адже лише за п’ять років вона змусила повірити у свої подвиги силу-силенну людей, настільки, що нагороди й визнання сипались на неї дощем. Сипались також фінанси, які довірливі люди висилали Вікторії.
Ми довго чекали на відповідь Вікторії. Відповіді немає.
Але ж, якщо тебе безвинно обмовили, якщо ти можеш привести купу свідків свого героїзму – аудиторія буде біля твоїх ніг.
Адже у коментах під постами звучало раз по разу:
- То чому мовчить Вікторія? Дайте ж їй слово!
Ми не відбирали у Вікторії слова. Ми чекали на хоч якусь реакцію від неї. Але таке слово повинно йти поруч зі свідченнями – підтвердженням очевидців дванадцяти подвигів Геракла, описаних у попередньому тексті:
- робота в ДАП
- робота в Дебальцево
- вивезення поранених з Дебальцево
- численні поранення та контузії
- переговори з російським генералом щодо виведення наших військ з Дебальцево
- робота в ПДМШ
- військова служба у батальйонах Миротворець та Луганськ-1
- робота мінером
- робота снайпером тощо
і, після викриття всього цього, полізли легенди, які навіть ми не знали, тому дописуємо до подвигів:
- винесення з поля бою 500 поранених
- збирання по полю бою цілої фури фрагментів тіл загиблих
- автоматна черга по колоні гуманітарної допомоги Ахмєтова, в результаті чого ця колона була відправлена у кювет
- перше поранення, отримане під час обстрілу Побєди (Луганська обл), 14-й рік, друге – в Дебальцево
Свідків усього цього ми так і не дочекались. Натомість люди свідчать про зовсім інші речі.
Читайте. Тут зібрана пряма мова з коментів під кількома постами.
А тим часом – для чого і чому ми це робимо?
Бо (пряма мова):
- - Самое мерзкое в этой истории - глумление над скорбящей матерью. (не важно какие полит взгляды,она имеет на них право) Волонтер, в моем представлении, обладает сверх человечностью, ибо откинув свои дела летит помогать тем, кто в помощи нуждается. Но невозможно искренне помогать одним и бить наотмашь горюющую мать. (
(София Скиба)
Історія тут https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2093366590724031
Так, я згодна. Це викриття є нашою спокутою перед мамою загиблого – мамою, по горю якої пройшлась так брудно Вікторія. Простіть нас, мамо. Ми самі допустили цих людей до визнання. Ми винуваті теж.
Бо (пряма мова):
- Вона надавала допомогу? Или все таки ЛЮДИ? Она с личного кармана? Или все же народ помогал? И с какого хера аферистам должно все прощаться, только потому, что они делали ту же работу, которую делали ТЫСЯЧИ людей? ТЫСЯЧИ! И в более сложные времена! С какого перепуга лично я, реально бывшая в эпицентре войны 4 года, потерявшая в этой войне друзей, реально рисковавшая жизнью, должна смотреть как аферистка прёт по трупам моих друзей к личному обогащению и власти, при поддержке тыловых куриц и петухов, которые и приблизительно не знают, что такое смотрящая тебе в глаза смерть? С какого хера, лично я, потерявшая все и не смывшаяся в тыл, должна смотреть как вы добиваете эту страну, за которую ЛУЧШИЕ лягли в землю? С какого хрена я должна смотреть спокойно, как пышащая здоровьем лошадь, собирает себе деньги на бухло и безбедную жизнь под предлогом заболевания, в то время ,когда на операции пацанам получившим ранения и прикованным к инвалидным креслам денег найти невозможно? Когда реальные добровольцы, ринувшиеся защищать ваши жопы, теперь сидят со своим реальными ранениями и контузиями, рыгая и воя от боли, брошенные теми, кого они спасли? С какого хрена я, старая тётка, отфигачившая не на базах на третьей линии АТО больше 4 лет, должна спокойно смотреть, как вы снова и снова приводите к власти ублюдков, добивающих эту страну?..
Лили Сова (Lili Kravchenko)
Згодна. Ліля сказала досить гаряче, але в цілому згодна - тут спокута перед нашими загиблими, пораненими.
І ось іще чому (слово Санті):
- «Я б і не влазив в це... ну - оце, але мені дуже шкода довіри людей. Знаєте, я колись в Пісках розпаковував волонтерку і надибав пакетик з кількома картоплинами та цибулинами і записка від бабусі «все, що маю»... Ридав над тим клаптиком паперу.
А пізніше побачив відповідь Рудої на коментарі якоїсь жінки, запитуючої у «шановної Віктрорії», чи не може та перевірити надходження перерахованих коштів. Довго вони щось з‘ясовували, аж поки Руда не відписала слова, які поставили її за межі людяності: «через якісь вонючі 100 гривень ледь картку не заблокували. А у мене БРки...»
Далі самі думайте
Володимир Регеша
Хтось скаже – ну, знову волонтерський срач. Ні, це вже не срач. Це ілюстрація, що буває, коли людина довго плює на спільноту колег, паплюжачи звання волонтера. Тоді спільнота нарешті збирається й виказує такій людині принаймні своє обурення. Ну, і як результат довгої містифікації на ймення Вікторія Мірошниченко – цю людину зараз дуже сильно готують до політичної кар’єри.
Аби ми потім не дивувались – та кого ж ми знову наобирали?
Аби не волали – та звідки беруться ці Наді Савченки?
Аби не тужили – а з кого обирати, в Україні взагалі нікого обирати до влади?
і робиться це розслідування.
Цей технічний збірний пост ми подаємо на нагородну Раду Народних Героїв України. Тут – голоси такої кількості волонтерів та військових, до якої Не прислухатись вже неможливо.
Готувався він не лише мною, Діаною Макаровою. Уся робота велась групою волонтерів. Додам – за останні дні я отримала шалену кількість дзвінків та листів до привату. Волонтерство телефонує, волонтерство ділиться своїм обуренням щодо дій Вікторії. Ще додам – не треба вважати, що ми раптово прийшли і ні сіло ні впало почали розслідувати міфотворчість Віторії Мірошниченко. Зовсім ні, бо тут і розслідувати не треба було – ми лише піднесли скальпель до цього нариву, а вибухнув він вже сам, і він вибухнув би й так, рано чи піздно.
Краще раніше.
Далі – свідчення по подвигах Вікторії Мірошниченко, розказаних нею самою колегам, військовим, фінансистам волонтерства
чи описаних нею в інтернеті.
ДАП та ДЕБАЛЬЦЕВО, ОБСТРІЛ ПОБЄДИ
- - в 14 и начало 15 года Пески практически были "закрыты" для волонтёров. Все кто в это время там были либо жили вместе, либо по соседству и постоянно держали связь между собой. "Потеряться" среди нас она там никак не смогла бы. Можно всех перечислить кто там был в то время. Её уж точно не было.
Галина Алмазова (Galina Almazova)
- При эвакуации мирных с Дебальли не видел, раньше (с лета 2014-го так же, может просто не видел, а может и не просто...)
ДАП - окрестностях - с октября 2014го по конец января 2015-го не видел не встречал, хотя прожил там не один день января.
Юрий Бондар (Юрій Бондар)
- Не было её ни в ДАП, ни в Дебальцево, и даже близко в этих районах. Это я точно могу сказать.
Галина Алмазова (Galina Almazova)
- Мене от зацікавили її слова про нагороду за Дебалю. Там був мій чоловік і його побратими. Постійно. Евакуатори. Віки там не було.
Ірина Коваленко
- Я из Первой роты. И её (Виктории) в Дебальцево не было. Приехала весной, погульбанила, выпрашивала всякую хрень, а потом укатила во Львов с нашим бойцом.
Владимир Сергеев
- я ее первый раз ( и единственны) увидела на трассе возле Констахи в августе 16-го, когда она Полтавскому телевиденью интервью давала... Я офигела тогда от "смелости, мужества, героизма" и прочего. Не каждый сможет лавировать между приходами 152-го калибра)))
Лили Сова (Lili Kravchenko)
- В январе 15го её а Водяном небыло.
Владимир Сергеев
- не було її там, з"явилась у волонтерському двіжі в Полтаві як новоявлена волонтерка через тижнів два після окупації Дебальцево! аби вона тихо зайшла ніхто б і не помітив а так же гучно і зі скандалами!
@Тетянка Єфремова
- Ну і звичайно, ні в Артемівську, а тим більше в Дебальцево і тим паче в Соледарі на перемовинах з російським генералом - Віки точно не було!
Наталья Воронкова (Nataly Voronkova)
- да, её небыло нигде. Она приехала потом и бухала в моей медроте. Ну а кто выходил с Дебальцево через Крест,тот знает
(Владимир Сергеев)
- на Победє більше всього дісталося Рівненським звязківцям з 55 Полку звязку і тербату. Її там точно не було.
Вікторія Шинкаренко
- В ДАПі і Водяном і в Пісках з 17-19 січня 2015 року я її не бачила і не чула, в Дебальцево теж. Раніше теж її там не було. В Артемівську Бахмуті вона з'явилась навесні 15 року. Поранених вона не спасала і не вивозила. Вона не медик і з її слів від цього вона далека.
Ірина Митрофанова
- в Пески её в начале 17-го 80-ка не пустила и был скандал. … а мне про ДАП рассказывала. Очень правдоподобно. Очевидно с чьих то слов.
Ksenia Bykova
- она появилась в нашем секторе летом 16-го года (Пєскі, Авдіївка) … Скандал подтверждаю. Не буду звать контриков для подтверждения, но они читают.)) … Меня забанила за вопрос "Когда это Опытное стало ДАПом" под ее фоткой в Опытном у 4-хэтажки и подписью ДАП
Лили Сова (Lili Kravchenko)
- Директор киевского атп выделял автобус и полностью оплачивал расходы по бензину, мы предоставляли маршрут, он выделял средства с бюджета атп. Один из водителей был полтавским, он и предложил нам подобрать эту даму в Полтаве.
@Irina Moncherami
СЛУЖБА У ПДМШ, інша діяльність Вікторії як парамедика
- В структуре ПДМШ всё очень прозрачно:абсолютно все заходили на ротации на основании приказов,что можно проверить через отдел кадров.Уверяю,Виктории не было.
@Александра Чудная
- На початку 2015 ПДМШ базувались біля нашого шпиталю. В Артемівську Мірошниченко не було
@Микола Рябушко
- В березні 15 в ПДМШ не пригадую Віку
(Olena Maksymenko)
- При мені такої людини в ПДМШ не було
(Максим Циганок)
- Я її не знаю і ніколи в житті не стикалась
(Світлана Друзенко)
- Кто вам сказал, что в марте 15-го она была в ПДМШ?
(Alice Liddell)
- Я на базі ПДМШ з нею не пересікалась!
(Оксана Романів)
- Стосовно, згаданого вами періоду - не скажу. Перебування ж Вікі у районі Кримського - взимку 17-18 - можу підтвердити. Але не в якості парамедика!
(Иван Мужнюк)
- З Вікою я познайомилась в літку 17-го. Вона мене запросила на тренінги к бійцям 58 бр. Вже в осени 17-го моя команда стала в бригаді на допомогу в медєвакуації. Жили ми з Вікою разом в хаті медроти бригади 7 місяців.( До початку 18 року). Ми займалися своєю роботою. (евакуація поранених, тренінги по такмеду)) Віка , своєю, шукала, купляла і розвозила волонтерку по батам. Дуже багато волонерської допомоги приходило для воєнних, а також для діток в Кременную. Щось купляла, щось люди слали, ну як у всіх волонтерів. Нашому екіпажу вона теж допомагала, сплачувала деякі рахунки. Но, пост не про це. Ні медиком, ні парамедиком вона ніколи не була, да і не намагалась, при маймні при мені. Ну вспильчивая, ну нервная, ну заносить інколи, но щоб отак, як Діана описала, вона не гнала. Про контузіі щось казала, но я не уточнювала. Я на війні з початку і мені мало що можно на вуха навісити, но я тільки чула про те що Віка допомагала останки наших бійців збирати, де не пам'ятаю. Вона мене із друзів викинула, то її рішення, но я їй вдячна за допомогу і підтримку . Думаю, що це бажання влізти в велику політику, трохи її затуманило. Нажаль...
(@Оксана Рубан)
- (Вика) в Станице? Не, ну это слишком.
(Олеся Антонова про роботу Вікторії Мірошниченко парамедиком у Станиці)
- Я її, поки нас не вивели, не бачила. Це Станиця Луганська.
(Татьяна Борисенко)
- На курорті я її побачив у 2015. Вона деякий час жила у нас в роті. Командир виділив їй окрему кімнату. Обіцяв (на словах) УБД, А вона повинна була забезпечувати роту по волонтерці. Коли стало ясно, що УБД не буде, перебралась у полк Миротворець.
- А підрозділ?
- Перша окрема медична рота північного ТУ НГУ
- Как о парамедике ничего не знаю о ней. Жила в хате с Оксаной Рубан, когда та только начинала.
(Людмила Плаксина)
АМОРАЛЬНІСТЬ ДЕЯКИХ ВЧИНКІВ
- Щодо 11 пункту , перебував в Кримському з лютого по середину червня 15 року , підтверджую неодноразові приїзди туди "рудої" , проживала від кількох діб до кількох тижнів там , восновному щоб побухать . "Спілкувалась" восновному з комбатом Войцеховським-Яшуніним тайого шоблою що займались наркотою , контрабандою цигарок , вивезенням вантажівками зброї , вбивствами цивільних та наших військових. Якось так якщо коротко. Ну і зрорзуміло ні прояку парамедичну діяльність там не йшлось , ну хіба що ранковий апахмєл )
(Oleksii Zvonar)
- но и смотреть этих "мать ваших супер героинь" воротит,вот от меня лично спасибо,от этих отчетов с печенькой воротило до тошноты,но травить женщину потерявшую ребенка это уж слишком ,этому нет оправдания,любому хамству нет оправдания
(Нина Беллини)
- Не знаю, что Нина конкретно имела ввиду, но за Викой реально числится и травля мамы, потерявшей ребенка и травля мамы погибшего солдата. И это две разные паскудные истории на её жалких микронах совести(((
(Вадим Шевченко)
- Як людина котра проживала з нею на базі миротворець і Л1 в Сєвєрі підтверджую те, що дана особа кожн вечір з карти купувала алкоголь. Особисто мені розказувала про рак 4ї стадії печінки.
Коли ми їхали поміж "сісьок" на верхнєторецьке( 4пази туди їздили) навмисно комусь дзвонила аби на іншій стороні чули постріли і кричала нас обстрілюююиь.
На мій ахєр відповідь / так гроші дають коли чують і вірять що щось відбувається.
(Ірина Коваленко)
- для багатьох війна стала сходами, можливістю стати відомими, чи багатими. Хтось побудував собі на ній життя та повірив у власну виключність та значущість. І забув, що війна - насамперед це шалений біль і якщо сміх, то крізь пекучі сльози. На жаль. Людина сама по собі надслабка, а навколо спокуси. Я б і не влазив в це... ну - оце, але мені дуже шкода довіри людей. Знаєте, я колись в Пісках розпаковував волонтерку і надибав пакетик з кількома картоплинами та цибулинами і записка від бабусі «все, що маю»... Ридав над тим клаптиком паперу.
А пізніше побачив відповідь Рудої на коментарі якоїсь жінки, запитуючої у «шановної Віктрорії», чи не може та перевірити надходження перерахованих коштів. Довго вони щось з‘ясовували, аж поки Руда не відписала слова, які поставили її за межі людяності: «через якісь вонючі 100 гривень ледь картку не заблокували. А у мене БРки...»
Далі самі думайте
(Володимир Регеша)
- Я знаю тільки те що люди яких я знаю і поважаю і дотепер передають гроші Вікторії на лікування, я сам був і є тому свідком передачі. Тут так, мене просили, давали гроші, щоб я передав їй і казали що це на лікування... Попросили, я передав, небільше.
(Сергей Глотов)
- Сцепился я как-то с ней в посте её друга про "мы тут СЕРЬЁЗНЫЕ ВОЛОНТЕРЫ", а всякие тут волонтерышки нам мешают. Был скандал
(Denis Korablev)
- коли мадам знамає відео де по ній стріляють. Тобто, за кадром чути звук постріла, а вона істошно кричить шо по ній стріляють. І потім викладає це в фб, ти собі сидиш такий на дивані і тільки мамперси міняєш. І думаєш- Боже! Який треш!!! Ти ж ніколи не чув як звучить постріл за два метри і за 200. І відрізнити не можеш. А я такі відео зняті нею бачила. І не біда що ті відео за пару днів вона видаляла. Вони і так губляться в стрічці постів. Вони вже зробили свою справу, слава прийшла і потік грошей пішов.
(Наталія Турута)
- Лично не видел, но говорили, что лазила бухая
- Бухала, так. Її фраза «вкуснєнькій віскарік» коронна
(Ірина Коваленко)
- Самое мерзкое в этой истории - глумление над скорбящей матерью. (не важно какие полит взгляды,она имеет на них право) Волонтер, в моем представлении, обладает сверх человечностью, ибо откинув свои дела летит помогать тем, кто в помощи нуждается. Но невозможно искренне помогать одним и бить наотмашь горюющую мать. (
(София Скиба)
ІНШІ ПОДВИГИ
- Есть еще подвиг. Например: с СВД уничтожила сепарскую САУ на расстоянии 500 м. Отак от.
(Лили Сова)
- Таке відчуття, що читаєш твір якоїсь дитини. Але ні, це все «сочінєніє» ліпить дуже навіть доросла баришня і ліпить не перший рік.
Не дивно, що саме вона і збирається в політику до ізлюблєної команди - там таким особливо раді - більше перемоги, меншемізків, більше брехні та пафосу.
У реальних фронтових колах волонтерів та військових цю людину або не знають взагалі, або мають думку відповідну цьому допису.
На 5 рік війни вже можна відрізнити де людина собі кар’єрну доріжку витаптує з легендами «про тополю».
(@Alina Mykhailova)
- якось за столом на околицях авдіївки, Вікторія розповідала, як її не пропускав ахмєтовскій гумконвой, на що вона відповіла чергою з автомата по колесам, на ходу, за кермом, чим відправила колону в кювєт.
а, да, ше командувала снайпєрскими групами цсо і ссо.
це так, до колекції.
(Друже пророк)
- Це все заздрість в вас говорить. Я їй вірю. Особисто чув багато історій від Рудої. І про снайперські тяжкі справи, про збирання полями цілих фур шматків наших загиблих (за що, з її слів, росмедіа дали їй поганяло "Стєрвятнік"), про хвороби, БРки, про стрільбу по гумкомвоям, про кашель, що викликаний "як би ти знав, скільки куль та осколків прилетіло мені в бронік, що всі легені в гематомах", про контузії-поранення-приходи-рятування-розстріли та т. інш. Я їй в цьому вірю, бо вигадати таке може тільки нелюдь. Нам допомагала багато і кожне прохання виконувала. Правда. Надто не бухала. Бухло привозила, мабуть, із найкращих міркувань. До сьогодні у нас ходить анекдотом "очєнь вкусний спірт від Рудої". Як воює - не бачив. Хто бачив, як воює - теж не бачив. З інтернатом в Кремінній якось мутно у нас вийшло. Ну, там у неї зі всїма непонятка. Скріни можу скинути. … Я, єслі шо, до появи цих дописів включився, про що може сказати Violetta Kirtoka, вже кілька разів піднімаючи питання про відкликання звання НГ у певних персонажів, ну і в тому числі... Diana, ще раз наголошую: все написане мною - особисто чув від (шановної???) Вікторії.
(Володимир Регеша)
- Еду я зателефонувала одразу… Він сказав мені головне - ти написала абсолютну правду, до останньої букви. Крапка.
(Діана Макарова про Еда Хатмулліна)
- З Рудою я була в Северодонецьку, проживали на базі "Миротворець" з кінець травня до серпня 2017року. На прохання Рудої про допомогу, я поїхала так як потрібен був водій. Отримували тонни посилок і розвозили по позиціям, батальйонам, дитячим будинкам. Стосовно поранень, контузій, полонених і поранених я чула саме від Рудої. Ні доказати, а ні спростувати не можу так як мене в той час з нею не було. З 18березня 2018 року з цією особою взагалі не спілкуюся...
(Ирина Угарова)
- Она возила нам в 20-ку волонтёрку, это было.
Но то что она снайпер или минёр, это нереально.
(Эдмонд Саакян)
- Навіть не знаю шо відповісти... Я особисто був присутній при її піздьожі про деякі з подвигів ....на голову не налазило...був не тільки я. Були за тим же столом на авдіївських дачах і Санта, і Друже Пророк, і Єсаул, і Паша, ми всі це чули....
(Vasjs Vasja)
- За онкологию Вика ничего не говорила ,поэтому тут я априори не свидетель...но мы втроём узнали о том что:
- была ранена, был перелом ребра и поэтому проблемы с легкими, задышка и не хватает воздуха ... что-то такое. Дословно не буду врать.
-вытягивала раненых с Дебальцево на себе, рвала зубами китель в мороз на себе, что бы останавливать кровотечение. Имеет после Дебальцево глок, который подарил ей умерший на руках боец. Из-за этого глока были проблемы на блокпосте с полицией .
- и историю о том что дочку тоже вызывали на допросы , под какими-то она присмотрами из-за Вики ... тут не хочу фантазировать, так как было давно.
Честно?- я слушала и восхищалась, приехала обратно в Счастье на кемпинг и рассказывала там о ней... на тот момент Вику там не знали.
(Юлия Сергеевна Овечкина)
- Она мне в 16-м умудрилась ляпнуть, что сто раз была на Спартаке! Который нашим ни разу не был!
(Виолетта Бородина)
- хороший вопрос о ранениях и контузиях. Я пыталась получить ответ, но.. Не любит Вика страшные вопросы. Скажем так: в районе ДАП онО появилось первый раз в августе 16-го, назвав четерехэтажку в Опытном ДАПом, а посадку на выезде из Опытного - новым терминалом и заявив на Зените, что она заскакивала на Спартак с волонтерской помощью. Контузии и ранения на тот момент уже озвучивались. Раньше версий о спасении раненных у неё не было. Сейчас она уже парамедик, спасавший раненых... Как то даже боюсь, кем через годик станет... Но почему-то пока ни один медик/парамедик не подтвердил её работу на фронте в качестве парамедика. Ну, кроме неё самой, разумеется.
(Лили Сова)
тут примітка.
Особисто мені Віка хвалилась, як вдало з’їздила до Славяносєрбська (ЛНР)
Армія-ФМ розмістила допис про Вікторію – і там розповідається, як вона попала під обстріл, коли їздила в Торєз. Торєз був сепарським навіть у 14-му році.
Ми не могли дозволити, аби на сайті МО висів такий баг – адже тим самим МО та Армія-ФМ розписуються або у незнанні історії нашої війни, або у покриванні поїздок до сепарів???
Ми мусіли вказати на помилку, але скрін зберегли.
ДОПОМОГА ВІЙСЬКОВИМ ТА ВОЛОНТЕРАМ
- она это делала периодически. Деньги то не свои - это раз и пропиариться на "волонтерской поддержке" можно -это два, ну и купить мнение волонтера, при чем или известного или уважаемого (что не всегда одно и тоже) - это три.
(Лили Сова)
- да, зная слабые места, и что беспокоило больше всего.
На то она и отзывалась.
Но нужно понимать, что помогают люди. А не лично она.
(Татьяна Иванченко)
- отож. Только преподносилось это демонстративно всегда - Викуся денег кинула, когда позарез надо было))
(Лили Сова)
- Чесно кажучі, все що я надсилала (то було небагато), Віка віддавала з фотозвітом. За її дописами не стежила, бо їх неможливо було витримати.
(Юлія Литовченко)
- Ну так понятие "мошенник на доверии" до нас придумали и при нас не отменили(((
(Ievgeniia Dukhopelnykova)
- такий об'єм допомоги скільки їй пересилали треба ж було кудись дівати.
(Наталия Арестова)
НАГОРОДИ
- С ее слов, по наградам, у нее много повторяющихся и они дома лежат в коробочках..если навскидку взять награлы от валонтеров, от МО, от державы, от благотворительных фондов, в том числе и денежные награды, то человека, типа воина, в течении трех лет, Награждали каждый месяц..Каждый месяц… У нее вроде даже монета была..Виктория..у одних больных, были золотые унитазы, а кто то себе монеты чеканил..
(Сема Семен)
- десь читала. Якраз Вікторія пише що (медаль) за допомогу в евакуації Дебальцево
(Ірина Каптур)
- її там не було. Вона нікого не євакуювала з Дебальцево і не вивозила поранених. І уе можуть підтвердити багато людей. Ми всі один одного знаємо в хто де був і що робив
(Ірина Митрофанова)
- представлял её на награждении Адам.
(Лили Сова)
- Я ще два роки назад писав, коли побачив її обвішенність нагородами,що це ряжене опудало. Я 3,5 роки пробув в армії, з ни 2,7 в АТО, бачив і бачу людей, які з 2014 року, де які і далі продовжують службу, але в них і то менше нагород!!!
Велике питання до тих хто нагороджував званням народного героя, вони повинні перевіряти кого нагороджують!!! Тепер питання скільки ще таких?
(Костя Куличенко)
ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА
- Общался с ней около двух лет назад. Полчаса выслушивал про ее подвиги и контузии, а когда я «посмел» упомянуть, как батальон «Луганск-1» на блокпосту продержал машину журналистов 2 часа из вредности, то в ответ услышал крики «как ты смеешь», «мы герои», «ты никто» и прочее.
Давно ждал этот пост.
(Олег Скрипник )
- Щойно розмовляв з Іваном Татауровим.
Так , він теж каже що вона жила там і склад тіпа там був у неї , але в особовому складі полку її не було ніколи. (Миротворець)
(Богдан Фальковський)
ПИТАННЯ ПО ГРОШАХ
- Ксенія Бикова, до речі. Я знайду скріни і добавлю сюди.
Але Віка писала мені що ви і вона получаєте гроші на реабілітацію бійців і сказала що уже на руках має путівки і кошти мені і мому колишньому чоловіку за кордон( Албанія Вроді чи кудись в ту сторону) і всьо - і всьо.
Це як так получили гроші і путівки і що ? І де ? І як ?
(Ірина Коваленко)
- Я сроду на отдых денег не собирала,я не турфирма. Игорь ,спасибо ему,делал это всегда за свои. И делает. А вот то,что Вика обещала Ире как будто со мною переговорив,для меня новость.
(Ксения Быкова)
- Раїса Тітова ти ситуацію з автомобілем оприлюднила? Джип на який зібрали кошти мешканці міста для потреб військових вона присвоїла собі ((
(Наталия Арестова)
- Ніхто не заперечує, що Віка таки щось робила, як волонтер. І ми усі дорослі і розуміємо, що з матеріальними цінностями, які передають, маніпулювати дуже складно, хоча, як виявилось при сборі інформації, можливо. А от с грошима інша справа і дуже богато людей, які їй пересилати кошти, зараз ставлять питання під цім обговоренням, куди ті кошти пішли. Ми ж розуміємо, скільки коштує "віскарік" і чи може його собі регулярно дозволити "волонтер на третьей части зарплаты контрактника"? Але і це не тема саме цього посту. Питання піднято про величезну цунамі брехні, про її "бойову героїчність". Це просто максимальний ляпас тим хлопцям, які насправді боронять нашу землю за рахунок свого життя та здоров'я!
(Вадим Шевченко)
- - мені завжди надскладно влазити в подібні історії. Це соромно та гидко. Але. не в даному випадку. Про відкликання у Рудої звання НГ підіймаю питання вже майже рік. Чому? Бо мені особисто дуже не хочеться бути в одному ряду з подібними персонажами. Брехливими, склочними, жадібними, істеричними, постійно стравлюючими цсіх між собою. Фронт - це велике село, де майже всі один одного знають: дії, вчинки, слова, хто кого врятував, хто провернув вдалу операцію і хто з ким спить. І звісно, обговорюють, Здається, ні від кого не чув жодного хоч більш-менш адекватного слова про цю особину. Тотальний обман у всьому, саме там, де у людей немає напівтонів, де все відчувається більш пронизливо та яскраво. Возити якусь допомогу - це ще не означає, що хтось отримав індульгенцію від своїх паскудненьких якостей. Я пишу не лиш від себе, а від багатьох своїх бійців, які вже давно просять її вивести на чисту воду, спостерігаючи її брехню в соцмережах. І ми не будемо робити це за спиною, а тільки в очі. Я розумію навіть Ваше бажання захистити Руду - розчаровуватися важко. Просто подумайте - чому стільки народу піднялося проти неї. Це далеко не заздрість її героїзму та купі нагород. Повірте - тут є дійсно героїчні люди з більшою жменею цяцьок. І те, що їх можуть судити по якомусь опудалу (ви ж усі там такі бійці та волонтери) багатьом не дає спокою. І да. Не піднято питання (можливо - на щастя) про те - на які кошти вона живе, не працюючи вже багато років. Перевірити це все надпросто і щось мені підказує, що результат буде катастрофічним. Знаєте, коли у мене виникли подібні чутки, типу: Санті скидають великі кошти на картку, а він їх просирає) - я, хоч і не мав комусь звітувати, але ж зібрав найавторитетніших своїх бійців і Примусив їх пройтися по всьому своєму Привату. Це ж просто. Питань більше не виникало ніколи. Але... хай то буде на совісті кожного. Руда видалила мене))), сама нарвавшись на певну агресію в лютому бажанні покрасуватися за любих умов. Це через ще один косяк з інтернатом в Кремінній. Теж історія паскудна та незрозуміла її роль в тому, що там робиться. Дякую за увагу
(Володимир Регеша)
- ) не где попало... 20 месяцев Каждую неделю мы ездили к Нашим детям из Луганского ДД, мы поехали за этими детьми в Север, возили мам, которые хотели усыновить этих детей... но не пустили, не дали.. здесь, в Севере я и познакомился с народной героиней, которая была защитницей и кормящей матерью этого ДД...
(Виталий Немировский о мутной ситуации в детском доме, Кременная)
- галопер, бусик и кажется Фронтера третья машина.. Точно не помню, но там у меня в коментах есть волонтеры, которые купили эту машину и у них претензии есть.
(Лили Сова про автомобілі, куплені на народні гроші і дивним чином не довезені до позицій)
- Юлиана Плесецкая , Лили Соваправду пише .Рижа на Тернопольському бл.посту саме так нам і казала , що у неї два джипа і бусик
(Виктория Фетисова)
Наостанок – по грошах у волонтерів питання до Вікторії давно. Але це вже не наше розслідування. Ми не ліземо у такі перевірки. Багато хто пише, що Вікторія регулярно звітувалась за передачі. Так, підтверджуємо, звітувалась.
Але давайте розглянемо пильно – що таке волонтерський звіт? У 14-му році було досить показати фотографії волонтерського добра, зроблені на позиціях. Чи досить цього зараз, у 19-му році, п’ятому році війни?
Ні.
Я не бачила у Вікторії жодного чека, а такі об’єми заявленої допомоги просто мусять супроводжуватись стосами чеків.
Ми навіть не вимагаємо балансу по приходу-розходу, ми розуміємо, що це страшенно складно, адже волонтери отримують як безготівкові пожертви, так і вклади готівкою. Отже, абсолютно відслідкувати баланс неможливо. Ну, але ж чеки? Але ж детальні списки відвезеного?
Ні. Лише фото – то чіткі фото привезеного, то фото якихось коробок. Мені було б малувато цього для звітів. А вам?
Ну, і про розчарування. У багатьох зараз такий катарсіс – як же так, ми ж їй вірили, як же в людині розчаровуватись? І я навіть не знаю, що вам відповісти, крім одного – а ви не очаровуйтесь.
А ви просіть постійних звітів.
А ви не вірте на слово.
Нікому.
І вам тоді стане набагато легше жити.
(це пишу вам страшенно розумна я, яка теж довго вірила Вікторії і навіть щиро піарила її діяльність)))))))))))))))))))
Або – читайте знову пряму мову:
- Стока было несовпадений,начиная с больницы в Донецке и рака,который рассосался....
Потом, с ее слов: сначала я доброволец и зарплату не получаю. Есть дотация 2500 грн, но я все эти годы отдаю 2000 грн какой то бабушке,потому что ей нужнее,я обещала ей помогать! Тут же доброволец без денег, через 5 мин разговора оказывается служащим ВСУ, правда, зарплату не получает)))))
а ещё снайпер,звонящий с позиции и рассказывающий, подробно рассказывающий, где она и что она делает))))) йепануться. Извините меня за мой французский, но как то ж я верила во все это,причем искренне))))
не спрашивайте,как)))
Я не знаю... Не знаю,что сказать.
Разбивать иллюзии всегда болезненно.
Не хочется, это понятно. И людей, которые не хотят слышать и верить, я понимаю. Это надо пройти болезненный этап разочарования. Да, а Вика такая милая. Хоть и фальшивая насквозь, и эти ее "котики" , ко всем такое фальшивое.... Но такое тёплое и приятное,обволакивает,как какашка)))) и похер , что в гавне, зато тепло и наружу не хочется))))"
(Олеся Мартена)
І останнє.
Але ж, чи не краще було б зробити ці розборки тихими, між собою? Волонтери, не виносьте сміття з хати, навіщо це робити на радість нашим ворогам? Он вас уже передруковують жителі Горлівки!
І тут нам дають відповідь ті самі фінансисти наших фондів, люди, які тримають наш фронт своїм добровільним воєнним податком. Податком, який вони самі покалали на свої плечі.
- хотів допомагати вікє. але чогось спитав що воно. Може тому що занадто глянцеве. відмовили. Правильно, волонтери, пєрєтірайтє тихо, щоб я фінінсував покидьків
(мєлкій спонсор)
(@Alise Ua)
- Звідки взагалі взялася ця ідея шляхетно не виносити сміття з хати?! А люди, що скромно донатять (хоч на 5 грн), не заслуговують знати правду?Що це за намір все між "своїми" рішати? Дякую всім за правду і сміливість. Дякую всім, хто і раніше "виносив сміття з хати", ви вберегли від помилок і прикрих розчарувань. Волонтерство сильне єдністю, але житиме лише доти, поки буде отак самоочищатись. Будь ласка, думайте більше про тих, хто вас усіх підтримує і має на вас надію та розрахунок, а не про те, що у Горлівці скажуть. Там апріорі, поки, нічого хорошого не скажуть, навіть якби над усіма волонтерами німби засяяли.
(Tamara Levkiv)
Тобто – ви трохи не зрозуміли, любителі «порішать по-тіхому, між собою» Ми не те що можемо й мусимо виносити це сміття з хати – боюсь, ми навіть НЕ маємо права НЕ винести це сміття.
Бо ми звітуємо перед людьми. Головними нашими фінансистами. А люди мусять знати правду.
На цьому крапка. Далі нехай розбирається нагородна рада. Сподіваюсь, ця збірка свідчень дійде до них.
А ми повертаємось до своїх справ.
Дякую учасникам цього спонтанного «розслідування»
скріни докладаються. Перша частина скрінів тут https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2119638108096879?hc_location=ufi
Історія цього спонтанного розслідування тут https://www.facebook.com/groups/vpoltave/permalink/2042541595861322/?hc_location=ufi – у Полтаві нагородили маму двох учасниць АТО, Вікторії Мірошниченко та Наталі Рязанової
https://www.facebook.com/Vadim209/posts/2277317045633788?comment_tracking=%7B%22tn%22%3A%22O%22%7D – пост Вадіма Шевченко
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2177987612253960&set=a.666319063420830&type=3
https://www.facebook.com/LiliiSova/posts/2170634629655925
– пости Сови
Image may contain: text
Image may contain: text
Image may contain: text
Image may contain: text
Image may contain: text
+36
ДВАНАДЦЯТЬ ПОДВИГІВ ДВАДЦЯТИ ВОСЬМИ ПАНФІЛОВЦІВ
… Волонтери сильні своїми горизонтальними зв’язками. Що це означає? - Що будь-яка інформація, будь-який запит до волонтерської спільноти миттю розповсюджується і стає відомим усьому волонтерству, майже без виключення. Таким чином волонтерам не потрібна пірамідальна структура, волонтери діють як мурашник або як вулик – кожен робить суто свою справу, але всі знають про все і про всіх. А не знають – запросто можуть дізнатися. Отже, аби зібрати та структурувати певну волонтерську інформацію – усього-на-всього треба спитатись у волонтерів. Але…
… але спочатку їх треба упіймати і зібрати десь в одному місці. Оце з волонтерами найскладніше.
Нещодавно це дивним чином вдалось.
Пост про те, як кілька волонтерів та один військовий потоптались по горю матері, що втратила сина в дебальцевських боях https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2093366590724031 зібрав багато коментів. Людей вразило, що топтались по матері за ініціативою волонтера Вікторії Мірошниченко, її подачею та її ж заохочувальним цькуванням.
Ця ситуація обурила і волонтерство, і військових – і ця ж ситуація раптом стала поштовхом до колективного абрису Вікторії Мірошниченко. Волонтери та військові, а також медики фронту раптом почали згадувати все, що колись розказувала чи писала про себе у фейсбуці Віка, і ось яке переможне досьє склалось у нас.
ДОСЬЄ
(зі слів В.Мірошниченко, які вона у різний час говорила чи писала публічно)
0. Вікторія Мірошниченко була дуже хворою. На початку війни у неї був рак 4 стадії, тому вона не одразу змогла їздити на фронт. Почала у 14-му, взимку, продовжуючи «хімію» вже у фронтових рейсах
1. Вікторія Мірошниченко бувала у Донецькому аеропорті
2. Не раз заїздила на «Спартак»
3. Під час дебальцевських боїв Вікторія була у Дебальцево, звідти в неї поранення, контузії
4. Посивіла за одну ніч, витягуючи поранених з поля бою
5. Тоді ж вона проводила переговори з російським генералом Вязніковим, який на той час працював в Соледарі, в Україно-російському спільному центрі (СЦКК), переговори велись щодо виходу наших військ з Дебальцево
6. Вікторія Мірошниченко працювала у ПДМШ (Перший Добровольчий Медичний Шпиталь)
7. Потім Вікторія почала відправляти на фронт каравани допомоги, які вела особисто. Ця робота була настільки важливою, що Самооборона Майдану надавала їй озброєну охорону, водіїв та автомобілі
8. Після цього Вікторія пішла на військову службу (батальйон Миротворець, пізніше – батальйон Луганськ-1)
9. Служила у якості мінера
10. Служила у якості снайпера, не раз виходила разом із СБУ-шниками на льожку, лежала по 9 годин, в основному працювала по човнах, які перевозять через Сіверський Донець контрабанду, човни полювати було досить нелегко, бо у них подвійне дно, влучаєш у зовнішнє дно, а човен продовжує плисти
11. Служила у якості парамедика, вже у районі Кримського, знову рятувала і витягувала з поля бою поранених
12. Увесь цей час Вікторія не припиняла волонтерської діяльності. Комбат батальйону дуже сприяв їй у цьому, виписуючи БР по всьому фронту
13. Уся країна висилала Вікторії вантажі, і Вікторія розвозила їх по всьому фронту
14. Нагороджена безліччю волонтерських нагород, в тому числі і орденом «Народний герой», цей орден їй вручили, за її словами, за роботу в Дебальцево
… Колись, в Радянському Союзі ми всі вивчали книгу тодішнього Генсека Брежнєва «Малая земля». Ми вивчали напам’ять уривки, досліджували опус, з якого виходило, що фактично силою генію нашого дорогого Леоніда Ілліча було виграно колишню війну – уся країна вивчала цей твір, його зачитували на політінформаціях…
… і вся країна знала, що все, написане в тих мемуарах, є великою брехнею. Так іноді буває після воєн, коли немає сил сказати людям правду, вигадуються нові герої, і двадцять вісім панфіловців крокують хрестоматіями, і Зоя Космодем’янська несе свій вогняний хрест. А попереду йде головний герой війни, яку ми вивчали в школі – наш дарагой Леонід Ілліч. І правди в тому героїзмі не було ані на копійку, і вся країна це знала - і вся країна чомусь вірила у це.
Ви запитаєте:
- Та як це може бути, щоб вся країна знала правду, і вся країна вірила в брехню?
Ви скажете:
- Так хіба приховаєш народну пам’ять, є ж купа очевидців, чому вони мовчали?
Ви зроните:
- Як добре, що тепер у нас не так! Тепер наші війни прозорі, усе записано в інтернеті, нарешті світ став прозорим і ясним.
- Та що ви? – засміємось ми. – Реально ви в це вірите?
Повернемось до героїчного досьє Вікторії Мірошниченко, волонтера. Чотирнадцять пунктів, з них дванадцять – суто подвиги.
Зізнаюсь – половині усього цього особисто я давно вже віри не йняла, хоча теж чула від Вікторії і про мінерну справу, і про снайперську. Аж тут люди почали відповідати на пункт №6, робота Вікторії у ПДМШ
- На початку 2015 ПДМШ базувались біля нашого шпиталю. В Артемівську Мірошниченко не було
Микола Рябушко
- В березні 15 в ПДМШ не пригадую Віку
Olena Maksymenko
- При мені такої людини в ПДМШ не було
Максим Циганок
- Я її не знаю і ніколи в житті не стикалась
Svitlana Druzenko
- Кто вам сказал, что в марте 15-го она была в ПДМШ?
Alice Liddell
- Я на базі ПДМШ з нею не пересікалась!
Оксана Романів
це свідчення людей, які саме на той час працювали в ПДМШ. Отже, робота Вікторії в шпиталі - НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Я страшенно здивувалась, але дивуватись було ніколи, далі пішли свідчення по Дебальцево.
- Не было её ни в ДАП, ни в Дебальцево, и даже близко в этих районах. Это я точно могу сказать.
Галина Алмазова (Galina Almazova)
- Мене от зацікавили її слова про нагороду за Дебалю. Там був мій чоловік і його побратими. Постійно. Евакуатори. Віки там не було.
Ірина Коваленко
- Я из Первой роты. И её (Виктории) в Дебальцево не было. Приехала весной, погульбанила, выпрашивала всякую хрень, а потом укатила во Львов с нашим бойцом.
Владимир Сергеев
Тут треба зрозуміти – і ДАП, і Дебальцево були досить великими за площею точками на наших картах. То можливо, ми всі просто не перетинались з Вікторією? Адже, будемо чесними – волонтери нікому не звітуються, нікому не підлеглі, їздять кожен своїми дорогами…
Так-то так! Але доріг тих було всього й нічого. І ми могли зовсім не перетинатись з колегами – але про їх роботу ми чули. То вигулькне ім’я на блокпості, то зустрінемо машину колег, помахаємо їм ручкою у вікно, то хлопці-дівчата на позиціях скажуть – о, а перед вами щойно був Імярек.
Страшенно насиченим було інформаційне поле цих точок фронту, і ми знали все про всіх. Наприклад:
- я терпіти не можу Бірюкова, вважаючи його баригою фронту, але його перебування в ДАПі підтверджується.
- мало хто з волонтерів любить Рому Доніка, але його робота в Опитному підтверджується
- можна по-різному ставитись до Мочанова, але його активна робота першого півріччя війни підтверджується очевидцями, варто лиш трохи копнути
- ми скептично і з чорним гумором ставимось до постаті Ківи, але коли волонтери почали перевіряти його перебування у Дебальцево та вивіз його силами місцевих жителів – ми копнули злегка, напружили пам’ять, підняли старі записи, згадали автобуси, які він підганяв під наші заходи з евакуації – і не змогли поперти проти істини. Робота Ківи в Дебальцево підтверджується
Робота Вікторії Мірошниченко у Дебальцево НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Звернемось до переговорів Вікторії щодо виводу наших військ з Дебальцево. Переговори вона, за її словами, вела з російським генералом Вязніковим. Отут у нас очі на лоба полізли. Поясню.
СЦКК (спільний україно-російський центр координації) працював у Соледарі з осені 14-го року. Оскільки там постійно перебував широкий контингент російських офіцерів – ця конторка була досить сильно засекреченою. Не кожного журналіста туди пускали, не всі журналісти про цей центр знали.
Коли наша дебальцевська трійка (Наталья Воронкова (Nataly Voronkova), Андрій Галущенко (Ендрю) та Діана Макарова) з’явилась там уперше – багато хто дивувався, як волонтерів взагалі допустили у святая святих. Допустили. Вочевидь, комусь дуже до смаку прийшлась наша ідея вибити з російської сторони Зелений коридор для евакуації цивільних. Вочевидь, хтось захотів лишитись в історії. Чи просто пожаліли людей. Власне, нас туди посиленно підштовхували ОБСЄ, можливо то вони домовились за нас заздалегідь.
Але – наполягаю! – ніхто так запросто не міг вести переговори з генералітетом. Та ще й щодо виведення військ з Дебальцево. Ще з цивільного питання ладно, ми вели кулуарні переговори. Але не з військового. І точно це не міг бути волонтер. Бо коли велись офіційні, не кулуарні переговори – стояли ми любесенько собі за дверима, підпираючи стіни спинами і стискаючи кулаки.
Звичайно, Вікторії Мірошниченко там не було – ми б її точно помітили. Та й розказуючи про це, Вікторія не враховує ще одну малесеньку деталь. На час виведення наших військ з Дебальцево, Росію у цьому центрі представляв вже російський генерал Лєнцов. Вязніков не міг зробити нічого, не порадившись з ним.
Натякаю – історія про російського генерала з’явилась у Віки одразу після загибелі генерала Вязнікова у Сирії. Помер Максім – отже, не спростує.
Ні. Ми спростовуємо присутність Вікторії у Соледарі. А лише там можна було вести переговори з клятим російським генералітетом.
Отже, і цей геройський пункт діяльності Вікторії НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Добре, повернімось до парамедичної складової діяльності Вікторії. Якщо вона усім казала, що працює в ПДМШ, а ПДМШ цього не підтверджує – можливо, вона працювала парамедиком у інших секторах фронту? На Станиці Луганській, на Кримському чи Новотошківці?
- (Вика) в Станице? Не, ну это слишком.
Олеся Антонова
- Я її, поки нас не вивели, не бачила. Це Станиця Луганська.
Татьяна Борисенко
- На курорті я її побачив у 2015. Вона деякий час жила у нас в роті. Командир виділив їй окрему кімнату. Обіцяв (на словах) УБД, А вона повинна була забезпечувати роту по волонтерці. Коли стало ясно, що УБД не буде, перебралась у полк Миротворець.
- А підрозділ?
- Перша окрема медична рота північного ТУ НГУ
- Как о парамедике ничего не знаю о ней. Жила в хате с Оксаной Рубан, когда та только начинала.
Людмила Плаксина (Ludmila Plaksina)
Висновок – робота Вікторії парамедиком НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ взагалі.
Отже, з 12-ти подвигів Вікторії поки що не підтверджується шість. Це не страшно. Фронт – надто поживна для росту легенд субстанція, з ким не буває. До того ж ми не можемо перепитати усіх очевидців, і можемо помилятись. Давайте перевіримо ще шість подвигів?
Поговоримо про Віку-військовослужбовця.
Оппа. А це одразу не підтверджується. Бо Віка пішла служити у якості вільнонайманого цивільного працівника, а зовсім не військовою. І офіційно її посада називалась «інженер технічних приміщень» - себто прибиральниця, якщо скорочено. А чому ж тоді Вікторія усім заявляла про свою військову службу? – яка нічим НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Добре, нехай не військова. Нехай технічка – до речі, військові Миротворця і Луганська-1 повідомляють, що обов’язки свої вона не виконувала жодного дня – вочевидь, комбатам чомусь вигідно було тримати в штаті волонтера на зарплатні.
Але ж ми знаємо багатьох жінок, які числились на посадах кочегарів та банщиків, а насправді працювали стрілками, кулеметницями тощо. От і Вікторія нам розповідала, що вона працювала насправді мінером. І тут я вам передам один наш діалог з Вікою
- Ух ти, мінер. Віка, це ж так небезпечно.
- Та розумію, а що робити…
- То з якими мінами ти працюєш?
- Та я ніяк їх не запам’ятаю. Ну, великі такі. Я ж сама велика, що мені з малими мінами працювати? (сміється)
- Які це великі, ну, згадай. Страшенно цікаво.
- Ну, еті. Як же їх. А, МУН-ки!
- ?????????
Коли ви відсмієтесь, прошу просто повірити – робота Вікторії мінером НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ.
Тоді, можливо, вона працювала снайпером? Вона дуже розповідала про свою секретну роботу снайпера. Про те як вона виходить разом з СБУ-шниками на берег річки і підстерігає в основному човни, які переправляють контрабанду. А човни ті хитрі, уявляєш, Ді, вони там ставлять двойне дно, ти в одне дно вціляєш, а друге-то ціле!
- Броньовані човни, Віко???
- Та де. Резинові, конєшно. Їм же нада перебираться тихо.
Після гумових бронебійних човнів з подвійним дном (!!!) я плавно перейду до снайперських прицілів. Віка колись попросила мене про приціли «для пацанів». Я спитала, яке потрібне кріплення – ласточкін чи пікатіні?
- А що це таке?
- Ну, Віка, це таке кріплення.
- А я гребу? Я з ними ніколи діла не мала.
Отакий снайпер. Так що запевняю вас, робота Віки снайпером теж НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ
Поранення та контузії. Цього у Віки, за її словами, було досить густо. Багато хто мав нагоду бачити її шрам – чи то від кулі, чи від осколка. Коли нарешті вирішили перевірити, що ж там за поранення – виявилось, що то шрам від……... видаленого жировика. Хотілось би перевірити ту онкологію, на яку, як виявляється, Вікторія збирала гроші у соцмережах ще до війни – але це вже лишимо на совісті.
Контузію у Вікторії (принаймні її наслідки) підтверджує Тетяна Ярошенко. Також підтверджуються каравани фронтових вантажів, з якими Вікторія їздила по фронту, і ці каравани були такими важливими, що Самооборона надавала їй охорону, машини…
… стоп-стоп, каже Самооборона. Так то ж були наші каравани. Ми просто брали Віку попутницею. Іноді вона, звичайно, догружала свій вантаж у Полтаві. Іноді тих вантажів було досить багато. Але основне ганяли ми.
- Директор киевского атп выделял автобус и полностью оплачивал расходы по бензину, мы предоставляли маршрут, он выделял средства с бюджета атп. Один из водителей был полтавским, он и предложил нам подобрать эту даму в Полтаве.
Irina Moncherami
Тобто, знамениті каравани, які водила Віка на фронт у 15-му – були просто попутними караванами? Отже, і це НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ?
Далі на нас просто валиться найцікавіше:
- Знаем такую. Клянчила компы. Ну да что-то насторожило, не стал отсылать. А потом оказалось, что на ОЛХ что-то продавала из волонтёрки. А бухло воякам возить? Это как?
Виктор Степанов
Це не доведено. Особисто я ніколи Віку не ловила на продажу волонтерського майна.
Не доведені поки що оборудки з паливом, яким Вікторія постійно заправлялась у військових, беручи його про запас - привіт вам, люди, які висилали Вікусі гроші на паливо. Також не доведені обширны свыдчення військових по продажу Вікторією алкоголю, медикаментів та ін.
Тому просто лишімо ці обвинувачення до тієї пори, коли його зможуть спростувати або підтвердити. Повернемось до подвигів.
- Лично не видел, но говорили, что лазила бухая
- Бухала, так. Її фраза «вкуснєнькій віскарік» коронна
Ірина Коваленко
А я згадую осінь 16-го. Коли до мене приїздять волонтери і піднімають питання про Віку. У питанні:
- певна неадекватність реципієнта
- ПТСР, вкупі з алкоголізмом
- агресія, бійки
- сексуальна агресія, напади на молоденьких військових, притискання
- треба рятувати людину, Вікторії погано, поговоріть хоча б ви з нею.
Поговорили. Не подіяло. І далі ми лише ловили відгуки про прогресуючий алкоголізм Вікторії – від працівників сєвєродонецьких магазинів, від власників кафе у тому ж місті, та навіть від офіціантів. І від них же, а також від присутніх військових – підтвердження п’яних дебошів аж до стриптизу у супермаркеті Сєвєра. Коли Вікторія обурилась, що їй не продають алкоголь, бо вона у військовій формі (вона завжди носить військову форму) – Вікторія почала роздягатись до білизни, аби отримати все ж пляшку.
Тут треба розставити чітко всі крапки – якщо людина прагне до спиртного, якщо людина воліє кожного дня влити в себе певну кількість алкоголю – це особиста справа людини, ну, може, ще її сім’ї.
Але…
Але не тоді, коли ти у військовій формі, на людях, у місті, де й досі дуже прискіпливо спостерігають за військовим контингентом. Мабуть, не варто так опускати звання українського військового, навіть коли від військового у тебе лише форма на тобі та купа шевронів на рукавах.
Донбаські містечка, навіть великі – насправді дуже тісні. Там всі про всіх все знають. І не дивно, що новини про п’яні ескапади Вікторії Мірошниченко валились на волонтерство та військо просто сніговою лавою.
Можливо саме тому їй і було відмовлено нарешті у батальйонній базі. І саме тому бригада, яка вийшла на чергову ротацію, відмовилась співпрацювати з Вікою.
Повернемось до нашого героїчного досьє.
Отже, з усіх героїчних подвигів не підтверджується жоден – а що у нас там лишилось? А, лишився «Спартак»
- Она мне в 16-м умудрилась ляпнуть, что сто раз была на Спартаке! Который нашим ни разу не был!
Виолетта Бородина
Ну, доріг та позицій Віка ніколи не знала. Карта фронту – це теж не зовсім її парафія. Вона мені теж колись розповідала, як з’їздила у Славяносєрбск (ЛНР). Волонтерський вантаж возила, ага.
Що підтверджується в діяльності Мірошниченко?
Вікторія Мірошниченко дійсно їздила по фронту і привозила волонтерські вантажі у деякі точки фронту. У Луганськ-1 вона прослужила певний час. Увесь цей час вона десь їздила, щось робила (что-то делаем, что-то важное). Власне, основну роботу вона робила у двох батальйонах 58 бригади, третій батальйон - опосередковано. Цю роботу я перевірила особисто. Я проїхала по цих батальйонах і розпитала вояків. Були такі діалоги:
- А Віка приїздить?
- та да…
- Допомагає?
- Да. Віка харашо допомагає.
- Що привозить?
- Ну, генератор привезла, бензопилу. Кабель. Печиво привозила, всяке таке.
- А що ще?
- Та не помним. Ну, всяке…
Таких діалогів було кілька. Схоже, Вікторія дійсно реалізувала досить крупну суму на бригаду 58 – тобто, генератори, кабель, бензопили вона їм доставила. Але робити такий потужний піар з криками про фінансову допомогу усього для трьох батальйонів? Здається, ці батальйони мали б вже снідати перепелиними яйцями і ходити напрочуд тактикульними, всі, аж до кухаря.
Щоправда, будемо вже зовсім чесними, вона чимось допомагала і іншим підрозділам. Зараз вона теж щось дає на фронт. Тобто – ніхто не може поки що звинуватити Вікторію у тому, що ВСІ вислані їй гроші вона реалізує на себе – ні, це не так. І будинок, куплений нею у 14-му році – піди знай, на які гроші той будинок було куплено. Власне, у сім’ї можуть бути особисті гроші. І ми тут говоримо не про економічну складову діяльності Вікторії. І не про рутинну польову роботу волонтера, яку тягнуть на собі тисячі наших людей.
Ми - про гігантську містифікацію, учасниками і рушійною силою якої стали ви всі, і я в тому числі.
Вікторія Мірошниченко, героїня нашої війни, нагороджена купою нагород, авторка дванадцяти подвигів Геракла, до яких ми повернемось зараз і зрозуміємо, що:
- ДАП – не підтверджується
- Дебальцево – не підтверджується
- Спартак – смішно
- Робота в ПДМШ – не підтверджується
- Робота парамедиком будь-де – не підтверджується
- Евакуація поранених – не підтверджується
- Каравани вантажів 15-го – не підтверджуються
- Переговори з російським генералом – сміятися тут
- Військова служба – не підтверджується
- Робота мінера – не підтверджується
- Снайперська діяльність – не підтверджується
Чому і навіщо потрібно було нагромаджувати таку кількість легенд про саму себе? Адже все це легко перевіряється, і волонтери б давно все це перевірили, якби вміли частіше зібратись десь разом. Але ж зрештою перевірили!
Брехня на кожному кроці – про що вона свідчить? Про глупість чи про певну неадекватність? Можливо, людині погано, людину треба рятувати – психологів сюдииииии…
Спокійно.
Усе з людиною добре. Людина добре знала, що робила. Доки колеги зібрались, доки звели докупи усе оце, що ви тут прочитали як анекдот, а Віка розповідала всерйоз – вже є піар. Вже є такий піар, що ось готують Віку до політичної кар’єри, і слабке слово волонтерів проти цього є вже нічим.
Бо певну прогресуючу неадекватність людини помітять лише ті, хто в темі, а таких меншість. Бо пересічний читач сторінки прочитає про міни МУНки, подвійне дно у човнах такої гуми, яку не бере навіть СВД, про порятунок поранених і сивіючу за ніч голову – і буде аплодувати. Ось же, ось чистий героїзм. Ось йдуть до нас прямо з куплетів пісень, зі сторінок майбутніх книг наші двадцять вісім панфіловців і кожен зі своїми дванадцятьма подвигами!
… чистий героїзм мовчить. Та й рідкість це, чистий героїзм, здебільшого люди просто роблять свою роботу. Я маю право це казати. Бо я пройшла цю війну разом з вами і йду далі її дорогами. Бо за весь час війни я не зробила жодного подвигу. Я не була героєм, я вважала і вважаю, що присутність волонтера у бою говорить про погану роботу волонтера і про погану взаємодію з командиром. Я затягувала кілька разів екіпажі на позиції, де йшли бої, мені і досі соромно за це. Бо цивільні люди лише заважають в бою. Крапка.
Я брала участь у деяких спільних кампаніях, і я цим пишаюсь – це порятунок 32 блокпосту, донесення до людей правди по ньому, і вивезення мирних з Дебальцево. Усе інше було рутинною фронтовою роботою волонтера. І ті дві кампанії – це були СПІЛЬНІ кампанії, і це не було подвигом, а просто роботою великої кількості людей.
За час війни я бачила багато людей, які дійсно здійснили подвиг, я пишаюсь їх дружбою. Але вони мовчать про свої подвиги.
Чи потрібно репетувати Галкі Алмазовій та Крохі, як вони вивозили поранених та сивіли на очах? Ні, і ви від них ніколи цього не почуєте, ні в коментах, ні в постах, а коли ви упіймаєте їх і вмовите засісти за мемуари – ви почуєте лише якісь смішні історії, вони їх будуть розповідати чи з реготом, чи з сором’язливою посмішкою.
Чи буде галасувати про те, як стримував вогонь, прикриваючи товаришів, наш Дред? Та Господь з вами, хто знає, той знає.
Чи голосять про свої подвиги Люда Плаксіна та Таня Ромашка? Що таке? Ви навіть не знаєте ці імена? Не переживайте, фронт їх знає.
Чи рве тєльняху на груді пацан-офіцер, який увійшов у війну молодшим лейтенантом, пройшов пекло, доріс до замкомбата – і у розмові з ним ви не почуєте споминів про те пекло, бо ніколи йому, та й ще чого не вистачало, згадувати оте все.
Чи бачили ви, з якою сором’язливою посмішкою згадує дівчинка-офіцер, як вона працювала у морзі, опізнаючи серед понівечених тіл - своїх?
Чому так? Чому вони не рвуть тєльняху, не репетують, не кричать про свої безсумнівні подвиги?
Бо вони навіть не вважають все те, що робили, подвигом. Вони. Просто. Робили. Роботу.
І роблять її далі.
А ваша справа – перевіряти. Нещадно перевіряти усіх, хто пише вам про свої подвиги. Бо оцей галас про себе повинен бути найпершим сигналом червоного світла – репетує, випинає свій героїзм? О, тут точно з людиною щось не так. Або готується вже десь легенда про взвод з двадцяти восьми панфіловців.
А ще – замислитись. Бо коли людина має схильність до паталогічної брехні, брехні аби збрехати, на кожному кроці, з певною метою й без – чи варто довіряти цій людині гроші?
Бо в нас лишився ще один пункт подвигів Геракла – «країна висилала Вікторії вантажі, і Вікторія розвозила їх по всьому фронту»
У 2018-му році, коли Вікторії вже було відмовлено у базі, коли бригада, що вийшла на ротацію, відмовилась з Вікторією працювати – майже всі ці склади реципієнткою та її сестрою притьмом було вивезено до Полтави. Разом зі складами в Полтаву пішли три волонтерські машини. Доля їх досі невідома.
І це буде, мабуть, тринадцятим подвигом нашого Геракла.
… закінчиться наша війна, пройдуть роки – і з’являться нові герої. Ті, що навіть не були на фронті, а якщо й були, то краще б вони сиділи вдома. Дітям у школах будуть розповідати про дванадцять подвигів двадцяти восьми панфіловців. А очевидці вже давно будуть мовчати. Бо піар та самопіар йдуть швидше слова очевидців.
Вам було гидко читати цей текст? – повірте, мені було гидко його писати. Але я чесно намагалась розібратись у діяльності однієї людини і зрозуміти нарешті, що там?
Паталогічна схильність до брехні?
Неадекватне сприйняття світу?
Спроба створити димову завісу героїзму, за якою треба щось заховати?
… а мала б бути просто фронтова робота.
Я прошу про репост. Тут - свідчення багатьох людей. Їх мусять почути люди.
скріни прямої мови додаються. Взято тут
https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2093366590724031
https://www.facebook.com/LiliiSova/posts/2170634629655925
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2261778064091591&id=100007782580088
Image may contain: sky and outdoor
Image may contain: 1 person
Image may contain: text
Image may contain: one or more people and text
Image may contain: text
+34
===================================================
Все фото, скриншоты и гипер-ссылки - по ссылке.
2я часть.
ОСТАННЯ КРАПКА В ПОДВИГАХ ГЕРАКЛА Цей пост технічний. Усе, що я хотіла сказати від себе, я сказала у попередньому дописі А тут – лише свідчення людей. Тих самих людей, які пройшли наші фронти, і йдуть ними далі.
Diana Makarova
9 mins ·
ОСТАННЯ КРАПКА В ПОДВИГАХ ГЕРАКЛА
Цей пост технічний.
Усе, що я хотіла сказати від себе, я сказала у попередньому дописі https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2119638108096879
А тут – лише свідчення людей. Тих самих людей, які пройшли наші фронти, і йдуть ними далі. Військові, волонтери, та навіть оті скромні фінансисти наших фондів, які ніколи не стануть відомими, чиї імена ніхто не буде піарити (а варто було б)
Усі ці люди свідчать проти фронтової аферистки Вікторії Мірошниченко. Талановитої аферистки, скажімо чесно – адже лише за п’ять років вона змусила повірити у свої подвиги силу-силенну людей, настільки, що нагороди й визнання сипались на неї дощем. Сипались також фінанси, які довірливі люди висилали Вікторії.
Ми довго чекали на відповідь Вікторії. Відповіді немає.
Але ж, якщо тебе безвинно обмовили, якщо ти можеш привести купу свідків свого героїзму – аудиторія буде біля твоїх ніг.
Адже у коментах під постами звучало раз по разу:
- То чому мовчить Вікторія? Дайте ж їй слово!
Ми не відбирали у Вікторії слова. Ми чекали на хоч якусь реакцію від неї. Але таке слово повинно йти поруч зі свідченнями – підтвердженням очевидців дванадцяти подвигів Геракла, описаних у попередньому тексті:
- робота в ДАП
- робота в Дебальцево
- вивезення поранених з Дебальцево
- численні поранення та контузії
- переговори з російським генералом щодо виведення наших військ з Дебальцево
- робота в ПДМШ
- військова служба у батальйонах Миротворець та Луганськ-1
- робота мінером
- робота снайпером тощо
і, після викриття всього цього, полізли легенди, які навіть ми не знали, тому дописуємо до подвигів:
- винесення з поля бою 500 поранених
- збирання по полю бою цілої фури фрагментів тіл загиблих
- автоматна черга по колоні гуманітарної допомоги Ахмєтова, в результаті чого ця колона була відправлена у кювет
- перше поранення, отримане під час обстрілу Побєди (Луганська обл), 14-й рік, друге – в Дебальцево
Свідків усього цього ми так і не дочекались. Натомість люди свідчать про зовсім інші речі.
Читайте. Тут зібрана пряма мова з коментів під кількома постами.
А тим часом – для чого і чому ми це робимо?
Бо (пряма мова):
- - Самое мерзкое в этой истории - глумление над скорбящей матерью. (не важно какие полит взгляды,она имеет на них право) Волонтер, в моем представлении, обладает сверх человечностью, ибо откинув свои дела летит помогать тем, кто в помощи нуждается. Но невозможно искренне помогать одним и бить наотмашь горюющую мать. (
(София Скиба)
Історія тут https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2093366590724031
Так, я згодна. Це викриття є нашою спокутою перед мамою загиблого – мамою, по горю якої пройшлась так брудно Вікторія. Простіть нас, мамо. Ми самі допустили цих людей до визнання. Ми винуваті теж.
Бо (пряма мова):
- Вона надавала допомогу? Или все таки ЛЮДИ? Она с личного кармана? Или все же народ помогал? И с какого хера аферистам должно все прощаться, только потому, что они делали ту же работу, которую делали ТЫСЯЧИ людей? ТЫСЯЧИ! И в более сложные времена! С какого перепуга лично я, реально бывшая в эпицентре войны 4 года, потерявшая в этой войне друзей, реально рисковавшая жизнью, должна смотреть как аферистка прёт по трупам моих друзей к личному обогащению и власти, при поддержке тыловых куриц и петухов, которые и приблизительно не знают, что такое смотрящая тебе в глаза смерть? С какого хера, лично я, потерявшая все и не смывшаяся в тыл, должна смотреть как вы добиваете эту страну, за которую ЛУЧШИЕ лягли в землю? С какого хрена я должна смотреть спокойно, как пышащая здоровьем лошадь, собирает себе деньги на бухло и безбедную жизнь под предлогом заболевания, в то время ,когда на операции пацанам получившим ранения и прикованным к инвалидным креслам денег найти невозможно? Когда реальные добровольцы, ринувшиеся защищать ваши жопы, теперь сидят со своим реальными ранениями и контузиями, рыгая и воя от боли, брошенные теми, кого они спасли? С какого хрена я, старая тётка, отфигачившая не на базах на третьей линии АТО больше 4 лет, должна спокойно смотреть, как вы снова и снова приводите к власти ублюдков, добивающих эту страну?..
Лили Сова (Lili Kravchenko)
Згодна. Ліля сказала досить гаряче, але в цілому згодна - тут спокута перед нашими загиблими, пораненими.
І ось іще чому (слово Санті):
- «Я б і не влазив в це... ну - оце, але мені дуже шкода довіри людей. Знаєте, я колись в Пісках розпаковував волонтерку і надибав пакетик з кількома картоплинами та цибулинами і записка від бабусі «все, що маю»... Ридав над тим клаптиком паперу.
А пізніше побачив відповідь Рудої на коментарі якоїсь жінки, запитуючої у «шановної Віктрорії», чи не може та перевірити надходження перерахованих коштів. Довго вони щось з‘ясовували, аж поки Руда не відписала слова, які поставили її за межі людяності: «через якісь вонючі 100 гривень ледь картку не заблокували. А у мене БРки...»
Далі самі думайте
Володимир Регеша
Хтось скаже – ну, знову волонтерський срач. Ні, це вже не срач. Це ілюстрація, що буває, коли людина довго плює на спільноту колег, паплюжачи звання волонтера. Тоді спільнота нарешті збирається й виказує такій людині принаймні своє обурення. Ну, і як результат довгої містифікації на ймення Вікторія Мірошниченко – цю людину зараз дуже сильно готують до політичної кар’єри.
Аби ми потім не дивувались – та кого ж ми знову наобирали?
Аби не волали – та звідки беруться ці Наді Савченки?
Аби не тужили – а з кого обирати, в Україні взагалі нікого обирати до влади?
і робиться це розслідування.
Цей технічний збірний пост ми подаємо на нагородну Раду Народних Героїв України. Тут – голоси такої кількості волонтерів та військових, до якої Не прислухатись вже неможливо.
Готувався він не лише мною, Діаною Макаровою. Уся робота велась групою волонтерів. Додам – за останні дні я отримала шалену кількість дзвінків та листів до привату. Волонтерство телефонує, волонтерство ділиться своїм обуренням щодо дій Вікторії. Ще додам – не треба вважати, що ми раптово прийшли і ні сіло ні впало почали розслідувати міфотворчість Віторії Мірошниченко. Зовсім ні, бо тут і розслідувати не треба було – ми лише піднесли скальпель до цього нариву, а вибухнув він вже сам, і він вибухнув би й так, рано чи піздно.
Краще раніше.
Далі – свідчення по подвигах Вікторії Мірошниченко, розказаних нею самою колегам, військовим, фінансистам волонтерства
чи описаних нею в інтернеті.
ДАП та ДЕБАЛЬЦЕВО, ОБСТРІЛ ПОБЄДИ
- - в 14 и начало 15 года Пески практически были "закрыты" для волонтёров. Все кто в это время там были либо жили вместе, либо по соседству и постоянно держали связь между собой. "Потеряться" среди нас она там никак не смогла бы. Можно всех перечислить кто там был в то время. Её уж точно не было.
Галина Алмазова (Galina Almazova)
- При эвакуации мирных с Дебальли не видел, раньше (с лета 2014-го так же, может просто не видел, а может и не просто...)
ДАП - окрестностях - с октября 2014го по конец января 2015-го не видел не встречал, хотя прожил там не один день января.
Юрий Бондар (Юрій Бондар)
- Не было её ни в ДАП, ни в Дебальцево, и даже близко в этих районах. Это я точно могу сказать.
Галина Алмазова (Galina Almazova)
- Мене от зацікавили її слова про нагороду за Дебалю. Там був мій чоловік і його побратими. Постійно. Евакуатори. Віки там не було.
Ірина Коваленко
- Я из Первой роты. И её (Виктории) в Дебальцево не было. Приехала весной, погульбанила, выпрашивала всякую хрень, а потом укатила во Львов с нашим бойцом.
Владимир Сергеев
- я ее первый раз ( и единственны) увидела на трассе возле Констахи в августе 16-го, когда она Полтавскому телевиденью интервью давала... Я офигела тогда от "смелости, мужества, героизма" и прочего. Не каждый сможет лавировать между приходами 152-го калибра)))
Лили Сова (Lili Kravchenko)
- В январе 15го её а Водяном небыло.
Владимир Сергеев
- не було її там, з"явилась у волонтерському двіжі в Полтаві як новоявлена волонтерка через тижнів два після окупації Дебальцево! аби вона тихо зайшла ніхто б і не помітив а так же гучно і зі скандалами!
@Тетянка Єфремова
- Ну і звичайно, ні в Артемівську, а тим більше в Дебальцево і тим паче в Соледарі на перемовинах з російським генералом - Віки точно не було!
Наталья Воронкова (Nataly Voronkova)
- да, её небыло нигде. Она приехала потом и бухала в моей медроте. Ну а кто выходил с Дебальцево через Крест,тот знает
(Владимир Сергеев)
- на Победє більше всього дісталося Рівненським звязківцям з 55 Полку звязку і тербату. Її там точно не було.
Вікторія Шинкаренко
- В ДАПі і Водяном і в Пісках з 17-19 січня 2015 року я її не бачила і не чула, в Дебальцево теж. Раніше теж її там не було. В Артемівську Бахмуті вона з'явилась навесні 15 року. Поранених вона не спасала і не вивозила. Вона не медик і з її слів від цього вона далека.
Ірина Митрофанова
- в Пески её в начале 17-го 80-ка не пустила и был скандал. … а мне про ДАП рассказывала. Очень правдоподобно. Очевидно с чьих то слов.
Ksenia Bykova
- она появилась в нашем секторе летом 16-го года (Пєскі, Авдіївка) … Скандал подтверждаю. Не буду звать контриков для подтверждения, но они читают.)) … Меня забанила за вопрос "Когда это Опытное стало ДАПом" под ее фоткой в Опытном у 4-хэтажки и подписью ДАП
Лили Сова (Lili Kravchenko)
- Директор киевского атп выделял автобус и полностью оплачивал расходы по бензину, мы предоставляли маршрут, он выделял средства с бюджета атп. Один из водителей был полтавским, он и предложил нам подобрать эту даму в Полтаве.
@Irina Moncherami
СЛУЖБА У ПДМШ, інша діяльність Вікторії як парамедика
- В структуре ПДМШ всё очень прозрачно:абсолютно все заходили на ротации на основании приказов,что можно проверить через отдел кадров.Уверяю,Виктории не было.
@Александра Чудная
- На початку 2015 ПДМШ базувались біля нашого шпиталю. В Артемівську Мірошниченко не було
@Микола Рябушко
- В березні 15 в ПДМШ не пригадую Віку
(Olena Maksymenko)
- При мені такої людини в ПДМШ не було
(Максим Циганок)
- Я її не знаю і ніколи в житті не стикалась
(Світлана Друзенко)
- Кто вам сказал, что в марте 15-го она была в ПДМШ?
(Alice Liddell)
- Я на базі ПДМШ з нею не пересікалась!
(Оксана Романів)
- Стосовно, згаданого вами періоду - не скажу. Перебування ж Вікі у районі Кримського - взимку 17-18 - можу підтвердити. Але не в якості парамедика!
(Иван Мужнюк)
- З Вікою я познайомилась в літку 17-го. Вона мене запросила на тренінги к бійцям 58 бр. Вже в осени 17-го моя команда стала в бригаді на допомогу в медєвакуації. Жили ми з Вікою разом в хаті медроти бригади 7 місяців.( До початку 18 року). Ми займалися своєю роботою. (евакуація поранених, тренінги по такмеду)) Віка , своєю, шукала, купляла і розвозила волонтерку по батам. Дуже багато волонерської допомоги приходило для воєнних, а також для діток в Кременную. Щось купляла, щось люди слали, ну як у всіх волонтерів. Нашому екіпажу вона теж допомагала, сплачувала деякі рахунки. Но, пост не про це. Ні медиком, ні парамедиком вона ніколи не була, да і не намагалась, при маймні при мені. Ну вспильчивая, ну нервная, ну заносить інколи, но щоб отак, як Діана описала, вона не гнала. Про контузіі щось казала, но я не уточнювала. Я на війні з початку і мені мало що можно на вуха навісити, но я тільки чула про те що Віка допомагала останки наших бійців збирати, де не пам'ятаю. Вона мене із друзів викинула, то її рішення, но я їй вдячна за допомогу і підтримку . Думаю, що це бажання влізти в велику політику, трохи її затуманило. Нажаль...
(@Оксана Рубан)
- (Вика) в Станице? Не, ну это слишком.
(Олеся Антонова про роботу Вікторії Мірошниченко парамедиком у Станиці)
- Я її, поки нас не вивели, не бачила. Це Станиця Луганська.
(Татьяна Борисенко)
- На курорті я її побачив у 2015. Вона деякий час жила у нас в роті. Командир виділив їй окрему кімнату. Обіцяв (на словах) УБД, А вона повинна була забезпечувати роту по волонтерці. Коли стало ясно, що УБД не буде, перебралась у полк Миротворець.
- А підрозділ?
- Перша окрема медична рота північного ТУ НГУ
- Как о парамедике ничего не знаю о ней. Жила в хате с Оксаной Рубан, когда та только начинала.
(Людмила Плаксина)
АМОРАЛЬНІСТЬ ДЕЯКИХ ВЧИНКІВ
- Щодо 11 пункту , перебував в Кримському з лютого по середину червня 15 року , підтверджую неодноразові приїзди туди "рудої" , проживала від кількох діб до кількох тижнів там , восновному щоб побухать . "Спілкувалась" восновному з комбатом Войцеховським-Яшуніним тайого шоблою що займались наркотою , контрабандою цигарок , вивезенням вантажівками зброї , вбивствами цивільних та наших військових. Якось так якщо коротко. Ну і зрорзуміло ні прояку парамедичну діяльність там не йшлось , ну хіба що ранковий апахмєл )
(Oleksii Zvonar)
- но и смотреть этих "мать ваших супер героинь" воротит,вот от меня лично спасибо,от этих отчетов с печенькой воротило до тошноты,но травить женщину потерявшую ребенка это уж слишком ,этому нет оправдания,любому хамству нет оправдания
(Нина Беллини)
- Не знаю, что Нина конкретно имела ввиду, но за Викой реально числится и травля мамы, потерявшей ребенка и травля мамы погибшего солдата. И это две разные паскудные истории на её жалких микронах совести(((
(Вадим Шевченко)
- Як людина котра проживала з нею на базі миротворець і Л1 в Сєвєрі підтверджую те, що дана особа кожн вечір з карти купувала алкоголь. Особисто мені розказувала про рак 4ї стадії печінки.
Коли ми їхали поміж "сісьок" на верхнєторецьке( 4пази туди їздили) навмисно комусь дзвонила аби на іншій стороні чули постріли і кричала нас обстрілюююиь.
На мій ахєр відповідь / так гроші дають коли чують і вірять що щось відбувається.
(Ірина Коваленко)
- для багатьох війна стала сходами, можливістю стати відомими, чи багатими. Хтось побудував собі на ній життя та повірив у власну виключність та значущість. І забув, що війна - насамперед це шалений біль і якщо сміх, то крізь пекучі сльози. На жаль. Людина сама по собі надслабка, а навколо спокуси. Я б і не влазив в це... ну - оце, але мені дуже шкода довіри людей. Знаєте, я колись в Пісках розпаковував волонтерку і надибав пакетик з кількома картоплинами та цибулинами і записка від бабусі «все, що маю»... Ридав над тим клаптиком паперу.
А пізніше побачив відповідь Рудої на коментарі якоїсь жінки, запитуючої у «шановної Віктрорії», чи не може та перевірити надходження перерахованих коштів. Довго вони щось з‘ясовували, аж поки Руда не відписала слова, які поставили її за межі людяності: «через якісь вонючі 100 гривень ледь картку не заблокували. А у мене БРки...»
Далі самі думайте
(Володимир Регеша)
- Я знаю тільки те що люди яких я знаю і поважаю і дотепер передають гроші Вікторії на лікування, я сам був і є тому свідком передачі. Тут так, мене просили, давали гроші, щоб я передав їй і казали що це на лікування... Попросили, я передав, небільше.
(Сергей Глотов)
- Сцепился я как-то с ней в посте её друга про "мы тут СЕРЬЁЗНЫЕ ВОЛОНТЕРЫ", а всякие тут волонтерышки нам мешают. Был скандал
(Denis Korablev)
- коли мадам знамає відео де по ній стріляють. Тобто, за кадром чути звук постріла, а вона істошно кричить шо по ній стріляють. І потім викладає це в фб, ти собі сидиш такий на дивані і тільки мамперси міняєш. І думаєш- Боже! Який треш!!! Ти ж ніколи не чув як звучить постріл за два метри і за 200. І відрізнити не можеш. А я такі відео зняті нею бачила. І не біда що ті відео за пару днів вона видаляла. Вони і так губляться в стрічці постів. Вони вже зробили свою справу, слава прийшла і потік грошей пішов.
(Наталія Турута)
- Лично не видел, но говорили, что лазила бухая
- Бухала, так. Її фраза «вкуснєнькій віскарік» коронна
(Ірина Коваленко)
- Самое мерзкое в этой истории - глумление над скорбящей матерью. (не важно какие полит взгляды,она имеет на них право) Волонтер, в моем представлении, обладает сверх человечностью, ибо откинув свои дела летит помогать тем, кто в помощи нуждается. Но невозможно искренне помогать одним и бить наотмашь горюющую мать. (
(София Скиба)
ІНШІ ПОДВИГИ
- Есть еще подвиг. Например: с СВД уничтожила сепарскую САУ на расстоянии 500 м. Отак от.
(Лили Сова)
- Таке відчуття, що читаєш твір якоїсь дитини. Але ні, це все «сочінєніє» ліпить дуже навіть доросла баришня і ліпить не перший рік.
Не дивно, що саме вона і збирається в політику до ізлюблєної команди - там таким особливо раді - більше перемоги, меншемізків, більше брехні та пафосу.
У реальних фронтових колах волонтерів та військових цю людину або не знають взагалі, або мають думку відповідну цьому допису.
На 5 рік війни вже можна відрізнити де людина собі кар’єрну доріжку витаптує з легендами «про тополю».
(@Alina Mykhailova)
- якось за столом на околицях авдіївки, Вікторія розповідала, як її не пропускав ахмєтовскій гумконвой, на що вона відповіла чергою з автомата по колесам, на ходу, за кермом, чим відправила колону в кювєт.
а, да, ше командувала снайпєрскими групами цсо і ссо.
це так, до колекції.
(Друже пророк)
- Це все заздрість в вас говорить. Я їй вірю. Особисто чув багато історій від Рудої. І про снайперські тяжкі справи, про збирання полями цілих фур шматків наших загиблих (за що, з її слів, росмедіа дали їй поганяло "Стєрвятнік"), про хвороби, БРки, про стрільбу по гумкомвоям, про кашель, що викликаний "як би ти знав, скільки куль та осколків прилетіло мені в бронік, що всі легені в гематомах", про контузії-поранення-приходи-рятування-розстріли та т. інш. Я їй в цьому вірю, бо вигадати таке може тільки нелюдь. Нам допомагала багато і кожне прохання виконувала. Правда. Надто не бухала. Бухло привозила, мабуть, із найкращих міркувань. До сьогодні у нас ходить анекдотом "очєнь вкусний спірт від Рудої". Як воює - не бачив. Хто бачив, як воює - теж не бачив. З інтернатом в Кремінній якось мутно у нас вийшло. Ну, там у неї зі всїма непонятка. Скріни можу скинути. … Я, єслі шо, до появи цих дописів включився, про що може сказати Violetta Kirtoka, вже кілька разів піднімаючи питання про відкликання звання НГ у певних персонажів, ну і в тому числі... Diana, ще раз наголошую: все написане мною - особисто чув від (шановної???) Вікторії.
(Володимир Регеша)
- Еду я зателефонувала одразу… Він сказав мені головне - ти написала абсолютну правду, до останньої букви. Крапка.
(Діана Макарова про Еда Хатмулліна)
- З Рудою я була в Северодонецьку, проживали на базі "Миротворець" з кінець травня до серпня 2017року. На прохання Рудої про допомогу, я поїхала так як потрібен був водій. Отримували тонни посилок і розвозили по позиціям, батальйонам, дитячим будинкам. Стосовно поранень, контузій, полонених і поранених я чула саме від Рудої. Ні доказати, а ні спростувати не можу так як мене в той час з нею не було. З 18березня 2018 року з цією особою взагалі не спілкуюся...
(Ирина Угарова)
- Она возила нам в 20-ку волонтёрку, это было.
Но то что она снайпер или минёр, это нереально.
(Эдмонд Саакян)
- Навіть не знаю шо відповісти... Я особисто був присутній при її піздьожі про деякі з подвигів ....на голову не налазило...був не тільки я. Були за тим же столом на авдіївських дачах і Санта, і Друже Пророк, і Єсаул, і Паша, ми всі це чули....
(Vasjs Vasja)
- За онкологию Вика ничего не говорила ,поэтому тут я априори не свидетель...но мы втроём узнали о том что:
- была ранена, был перелом ребра и поэтому проблемы с легкими, задышка и не хватает воздуха ... что-то такое. Дословно не буду врать.
-вытягивала раненых с Дебальцево на себе, рвала зубами китель в мороз на себе, что бы останавливать кровотечение. Имеет после Дебальцево глок, который подарил ей умерший на руках боец. Из-за этого глока были проблемы на блокпосте с полицией .
- и историю о том что дочку тоже вызывали на допросы , под какими-то она присмотрами из-за Вики ... тут не хочу фантазировать, так как было давно.
Честно?- я слушала и восхищалась, приехала обратно в Счастье на кемпинг и рассказывала там о ней... на тот момент Вику там не знали.
(Юлия Сергеевна Овечкина)
- Она мне в 16-м умудрилась ляпнуть, что сто раз была на Спартаке! Который нашим ни разу не был!
(Виолетта Бородина)
- хороший вопрос о ранениях и контузиях. Я пыталась получить ответ, но.. Не любит Вика страшные вопросы. Скажем так: в районе ДАП онО появилось первый раз в августе 16-го, назвав четерехэтажку в Опытном ДАПом, а посадку на выезде из Опытного - новым терминалом и заявив на Зените, что она заскакивала на Спартак с волонтерской помощью. Контузии и ранения на тот момент уже озвучивались. Раньше версий о спасении раненных у неё не было. Сейчас она уже парамедик, спасавший раненых... Как то даже боюсь, кем через годик станет... Но почему-то пока ни один медик/парамедик не подтвердил её работу на фронте в качестве парамедика. Ну, кроме неё самой, разумеется.
(Лили Сова)
тут примітка.
Особисто мені Віка хвалилась, як вдало з’їздила до Славяносєрбська (ЛНР)
Армія-ФМ розмістила допис про Вікторію – і там розповідається, як вона попала під обстріл, коли їздила в Торєз. Торєз був сепарським навіть у 14-му році.
Ми не могли дозволити, аби на сайті МО висів такий баг – адже тим самим МО та Армія-ФМ розписуються або у незнанні історії нашої війни, або у покриванні поїздок до сепарів???
Ми мусіли вказати на помилку, але скрін зберегли.
ДОПОМОГА ВІЙСЬКОВИМ ТА ВОЛОНТЕРАМ
- она это делала периодически. Деньги то не свои - это раз и пропиариться на "волонтерской поддержке" можно -это два, ну и купить мнение волонтера, при чем или известного или уважаемого (что не всегда одно и тоже) - это три.
(Лили Сова)
- да, зная слабые места, и что беспокоило больше всего.
На то она и отзывалась.
Но нужно понимать, что помогают люди. А не лично она.
(Татьяна Иванченко)
- отож. Только преподносилось это демонстративно всегда - Викуся денег кинула, когда позарез надо было))
(Лили Сова)
- Чесно кажучі, все що я надсилала (то було небагато), Віка віддавала з фотозвітом. За її дописами не стежила, бо їх неможливо було витримати.
(Юлія Литовченко)
- Ну так понятие "мошенник на доверии" до нас придумали и при нас не отменили(((
(Ievgeniia Dukhopelnykova)
- такий об'єм допомоги скільки їй пересилали треба ж було кудись дівати.
(Наталия Арестова)
НАГОРОДИ
- С ее слов, по наградам, у нее много повторяющихся и они дома лежат в коробочках..если навскидку взять награлы от валонтеров, от МО, от державы, от благотворительных фондов, в том числе и денежные награды, то человека, типа воина, в течении трех лет, Награждали каждый месяц..Каждый месяц… У нее вроде даже монета была..Виктория..у одних больных, были золотые унитазы, а кто то себе монеты чеканил..
(Сема Семен)
- десь читала. Якраз Вікторія пише що (медаль) за допомогу в евакуації Дебальцево
(Ірина Каптур)
- її там не було. Вона нікого не євакуювала з Дебальцево і не вивозила поранених. І уе можуть підтвердити багато людей. Ми всі один одного знаємо в хто де був і що робив
(Ірина Митрофанова)
- представлял её на награждении Адам.
(Лили Сова)
- Я ще два роки назад писав, коли побачив її обвішенність нагородами,що це ряжене опудало. Я 3,5 роки пробув в армії, з ни 2,7 в АТО, бачив і бачу людей, які з 2014 року, де які і далі продовжують службу, але в них і то менше нагород!!!
Велике питання до тих хто нагороджував званням народного героя, вони повинні перевіряти кого нагороджують!!! Тепер питання скільки ще таких?
(Костя Куличенко)
ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА
- Общался с ней около двух лет назад. Полчаса выслушивал про ее подвиги и контузии, а когда я «посмел» упомянуть, как батальон «Луганск-1» на блокпосту продержал машину журналистов 2 часа из вредности, то в ответ услышал крики «как ты смеешь», «мы герои», «ты никто» и прочее.
Давно ждал этот пост.
(Олег Скрипник )
- Щойно розмовляв з Іваном Татауровим.
Так , він теж каже що вона жила там і склад тіпа там був у неї , але в особовому складі полку її не було ніколи. (Миротворець)
(Богдан Фальковський)
ПИТАННЯ ПО ГРОШАХ
- Ксенія Бикова, до речі. Я знайду скріни і добавлю сюди.
Але Віка писала мені що ви і вона получаєте гроші на реабілітацію бійців і сказала що уже на руках має путівки і кошти мені і мому колишньому чоловіку за кордон( Албанія Вроді чи кудись в ту сторону) і всьо - і всьо.
Це як так получили гроші і путівки і що ? І де ? І як ?
(Ірина Коваленко)
- Я сроду на отдых денег не собирала,я не турфирма. Игорь ,спасибо ему,делал это всегда за свои. И делает. А вот то,что Вика обещала Ире как будто со мною переговорив,для меня новость.
(Ксения Быкова)
- Раїса Тітова ти ситуацію з автомобілем оприлюднила? Джип на який зібрали кошти мешканці міста для потреб військових вона присвоїла собі ((
(Наталия Арестова)
- Ніхто не заперечує, що Віка таки щось робила, як волонтер. І ми усі дорослі і розуміємо, що з матеріальними цінностями, які передають, маніпулювати дуже складно, хоча, як виявилось при сборі інформації, можливо. А от с грошима інша справа і дуже богато людей, які їй пересилати кошти, зараз ставлять питання під цім обговоренням, куди ті кошти пішли. Ми ж розуміємо, скільки коштує "віскарік" і чи може його собі регулярно дозволити "волонтер на третьей части зарплаты контрактника"? Але і це не тема саме цього посту. Питання піднято про величезну цунамі брехні, про її "бойову героїчність". Це просто максимальний ляпас тим хлопцям, які насправді боронять нашу землю за рахунок свого життя та здоров'я!
(Вадим Шевченко)
- - мені завжди надскладно влазити в подібні історії. Це соромно та гидко. Але. не в даному випадку. Про відкликання у Рудої звання НГ підіймаю питання вже майже рік. Чому? Бо мені особисто дуже не хочеться бути в одному ряду з подібними персонажами. Брехливими, склочними, жадібними, істеричними, постійно стравлюючими цсіх між собою. Фронт - це велике село, де майже всі один одного знають: дії, вчинки, слова, хто кого врятував, хто провернув вдалу операцію і хто з ким спить. І звісно, обговорюють, Здається, ні від кого не чув жодного хоч більш-менш адекватного слова про цю особину. Тотальний обман у всьому, саме там, де у людей немає напівтонів, де все відчувається більш пронизливо та яскраво. Возити якусь допомогу - це ще не означає, що хтось отримав індульгенцію від своїх паскудненьких якостей. Я пишу не лиш від себе, а від багатьох своїх бійців, які вже давно просять її вивести на чисту воду, спостерігаючи її брехню в соцмережах. І ми не будемо робити це за спиною, а тільки в очі. Я розумію навіть Ваше бажання захистити Руду - розчаровуватися важко. Просто подумайте - чому стільки народу піднялося проти неї. Це далеко не заздрість її героїзму та купі нагород. Повірте - тут є дійсно героїчні люди з більшою жменею цяцьок. І те, що їх можуть судити по якомусь опудалу (ви ж усі там такі бійці та волонтери) багатьом не дає спокою. І да. Не піднято питання (можливо - на щастя) про те - на які кошти вона живе, не працюючи вже багато років. Перевірити це все надпросто і щось мені підказує, що результат буде катастрофічним. Знаєте, коли у мене виникли подібні чутки, типу: Санті скидають великі кошти на картку, а він їх просирає) - я, хоч і не мав комусь звітувати, але ж зібрав найавторитетніших своїх бійців і Примусив їх пройтися по всьому своєму Привату. Це ж просто. Питань більше не виникало ніколи. Але... хай то буде на совісті кожного. Руда видалила мене))), сама нарвавшись на певну агресію в лютому бажанні покрасуватися за любих умов. Це через ще один косяк з інтернатом в Кремінній. Теж історія паскудна та незрозуміла її роль в тому, що там робиться. Дякую за увагу
(Володимир Регеша)
- ) не где попало... 20 месяцев Каждую неделю мы ездили к Нашим детям из Луганского ДД, мы поехали за этими детьми в Север, возили мам, которые хотели усыновить этих детей... но не пустили, не дали.. здесь, в Севере я и познакомился с народной героиней, которая была защитницей и кормящей матерью этого ДД...
(Виталий Немировский о мутной ситуации в детском доме, Кременная)
- галопер, бусик и кажется Фронтера третья машина.. Точно не помню, но там у меня в коментах есть волонтеры, которые купили эту машину и у них претензии есть.
(Лили Сова про автомобілі, куплені на народні гроші і дивним чином не довезені до позицій)
- Юлиана Плесецкая , Лили Соваправду пише .Рижа на Тернопольському бл.посту саме так нам і казала , що у неї два джипа і бусик
(Виктория Фетисова)
Наостанок – по грошах у волонтерів питання до Вікторії давно. Але це вже не наше розслідування. Ми не ліземо у такі перевірки. Багато хто пише, що Вікторія регулярно звітувалась за передачі. Так, підтверджуємо, звітувалась.
Але давайте розглянемо пильно – що таке волонтерський звіт? У 14-му році було досить показати фотографії волонтерського добра, зроблені на позиціях. Чи досить цього зараз, у 19-му році, п’ятому році війни?
Ні.
Я не бачила у Вікторії жодного чека, а такі об’єми заявленої допомоги просто мусять супроводжуватись стосами чеків.
Ми навіть не вимагаємо балансу по приходу-розходу, ми розуміємо, що це страшенно складно, адже волонтери отримують як безготівкові пожертви, так і вклади готівкою. Отже, абсолютно відслідкувати баланс неможливо. Ну, але ж чеки? Але ж детальні списки відвезеного?
Ні. Лише фото – то чіткі фото привезеного, то фото якихось коробок. Мені було б малувато цього для звітів. А вам?
Ну, і про розчарування. У багатьох зараз такий катарсіс – як же так, ми ж їй вірили, як же в людині розчаровуватись? І я навіть не знаю, що вам відповісти, крім одного – а ви не очаровуйтесь.
А ви просіть постійних звітів.
А ви не вірте на слово.
Нікому.
І вам тоді стане набагато легше жити.
(це пишу вам страшенно розумна я, яка теж довго вірила Вікторії і навіть щиро піарила її діяльність)))))))))))))))))))
Або – читайте знову пряму мову:
- Стока было несовпадений,начиная с больницы в Донецке и рака,который рассосался....
Потом, с ее слов: сначала я доброволец и зарплату не получаю. Есть дотация 2500 грн, но я все эти годы отдаю 2000 грн какой то бабушке,потому что ей нужнее,я обещала ей помогать! Тут же доброволец без денег, через 5 мин разговора оказывается служащим ВСУ, правда, зарплату не получает)))))
а ещё снайпер,звонящий с позиции и рассказывающий, подробно рассказывающий, где она и что она делает))))) йепануться. Извините меня за мой французский, но как то ж я верила во все это,причем искренне))))
не спрашивайте,как)))
Я не знаю... Не знаю,что сказать.
Разбивать иллюзии всегда болезненно.
Не хочется, это понятно. И людей, которые не хотят слышать и верить, я понимаю. Это надо пройти болезненный этап разочарования. Да, а Вика такая милая. Хоть и фальшивая насквозь, и эти ее "котики" , ко всем такое фальшивое.... Но такое тёплое и приятное,обволакивает,как какашка)))) и похер , что в гавне, зато тепло и наружу не хочется))))"
(Олеся Мартена)
І останнє.
Але ж, чи не краще було б зробити ці розборки тихими, між собою? Волонтери, не виносьте сміття з хати, навіщо це робити на радість нашим ворогам? Он вас уже передруковують жителі Горлівки!
І тут нам дають відповідь ті самі фінансисти наших фондів, люди, які тримають наш фронт своїм добровільним воєнним податком. Податком, який вони самі покалали на свої плечі.
- хотів допомагати вікє. але чогось спитав що воно. Може тому що занадто глянцеве. відмовили. Правильно, волонтери, пєрєтірайтє тихо, щоб я фінінсував покидьків
(мєлкій спонсор)
(@Alise Ua)
- Звідки взагалі взялася ця ідея шляхетно не виносити сміття з хати?! А люди, що скромно донатять (хоч на 5 грн), не заслуговують знати правду?Що це за намір все між "своїми" рішати? Дякую всім за правду і сміливість. Дякую всім, хто і раніше "виносив сміття з хати", ви вберегли від помилок і прикрих розчарувань. Волонтерство сильне єдністю, але житиме лише доти, поки буде отак самоочищатись. Будь ласка, думайте більше про тих, хто вас усіх підтримує і має на вас надію та розрахунок, а не про те, що у Горлівці скажуть. Там апріорі, поки, нічого хорошого не скажуть, навіть якби над усіма волонтерами німби засяяли.
(Tamara Levkiv)
Тобто – ви трохи не зрозуміли, любителі «порішать по-тіхому, між собою» Ми не те що можемо й мусимо виносити це сміття з хати – боюсь, ми навіть НЕ маємо права НЕ винести це сміття.
Бо ми звітуємо перед людьми. Головними нашими фінансистами. А люди мусять знати правду.
На цьому крапка. Далі нехай розбирається нагородна рада. Сподіваюсь, ця збірка свідчень дійде до них.
А ми повертаємось до своїх справ.
Дякую учасникам цього спонтанного «розслідування»
скріни докладаються. Перша частина скрінів тут https://www.facebook.com/diana.makarova.37/posts/2119638108096879?hc_location=ufi
Історія цього спонтанного розслідування тут https://www.facebook.com/groups/vpoltave/permalink/2042541595861322/?hc_location=ufi – у Полтаві нагородили маму двох учасниць АТО, Вікторії Мірошниченко та Наталі Рязанової
https://www.facebook.com/Vadim209/posts/2277317045633788?comment_tracking=%7B%22tn%22%3A%22O%22%7D – пост Вадіма Шевченко
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2177987612253960&set=a.666319063420830&type=3
https://www.facebook.com/LiliiSova/posts/2170634629655925
– пости Сови
Image may contain: text
Image may contain: text
Image may contain: text
Image may contain: text
Image may contain: text
+36
