![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
iskatelDiana Makarova
В НЕБІ КАНАРЕЄЧКА ЛІТАЄ
"... зустрілись два дипломати одного разу в аеропорті. Вчились разом, практикувались у різних посольствах, зустрілись, зраділи одне одному, взяли одне таксі, їдуть, розмовляють:
- А у нас в Лондоні, ти уявляєш, був одного разу такий факап! Запросили нас на званий вечір, а господиня вийшла до гостей у домашніх туфлях!
- Enfant terrible! А нас у Сіднеї запросили якось до італійського посольства, а офіціанти щось наплутали, поклали замість десертних ложечок - чайні! Я ледь не згорів від Spanish shame!
- Mon dieu! який конфуз!
таксист не витримує, повертається до дипломатів і каже:
- Панове, я перепрошую, але це нічого, що я до вас спиною сиджу?
(епіграф)...
... я оце читаю свою стрічку, а там майже усі такі просвєтльонні, такі 25 процентів мислячих людей на відміну від телевізорного бидла, такі велична меншість, але така вже висока ця меншість, що я прямо не знаю, що сказати!
Давайте, я нарешті скажу вам, як я учора голосувала і за кого?
Значить, діло було так. Взяла я бюлетень, зайшла до кабінки і трохи замислилась. Тоді замружила міцно очі, поклала бюлетень перед собою і тицьнула у нього пальцем. Потім очі ледь відкрила, поставила швидко галку поближче до пальця, потім швидко-швидко склала бюлетень, вийшла з кабінки і так же швидко вкинула його до урни.
Мені це було неважко зробити, бо очі - вони сльозяться. Вони у мене після фронту завжди сльозяться, чи то пилюка винувата, чи простуда, чи алергія, не знаю, але плаваю як у воді, нічого не бачу - так що графу-то я роздивилась, куди писалом тицяти, але за кого - досі не знаю. Отака біда. Бо все одно, за кого голосувати – кого не візьми, усе одно слово ЩАСТЯ з тих пазликів не вийде, а вийде лише слово ЖОПА.
Так я оце і думаю тепер - мені до умних чи до красівих?
Бо мені ж хоч розірвись, ви ж мене знаєте.
Куди я тим пальцем тицьнула? До вас, просвєтльонних, таких пасіонарних, внєзапних таких всіх і протіворєчівих таких, розумних і заодно кросівих, таких, що всього 25 процентів, але такі ось піднатужаться і врятують Україну - чи одразу до бидла 75-ти процентного, як оце тут у фейсбуках кажуть?
... так ви от ето скажіть мені, будь ласка - ето нічего, шо я к вам спіной сіджу? Бо мені аж невдобно, що ви тут спасаєте Україну, а всі інші такоє бидло, що аж тошно.
А вам від себе не тошно, га? Просвєтльонниє ви наші? Га?
Може, досить милуватись собою, такими, що аж не знаємо, вам до умних чи до кросівих?
Може, ви зараз полізете у свої сторінки та пориєтесь там і покажете:
- ось я писав, такий високий та просвєтльонний, про помилки попередньої влади
- ось я не боявся виступити проти культу особистості Президента
- ось я був на акції пам'яті чергового загиблого активіста
- ось я вимагав розслідування похованих майданівських справ
Шо, нє?
Що, за п'ять років ні разу - нє?
Вас все влаштовувало?
… ви серйозно? Таке буває, аби все влаштовувало у владі країни, що лише будується?
Хтось стояв з плакатами "Хто замовив Катю Гандзюк?", хтось валявся в снігу на колінах, під кийками нових беркутів, які влаштовували до пори нашу владу, хтось ганявся за вантажними автомобілями, які перли крадену зброю з фронту, хтось гинув на фронті, намагаючись зупинити контрабандні потоки, хтось стояв на опорніку, сім чоловік замість тридцяти, бігаючи від ЗУ-шки до кулемета, виставляючи опудала замість бійців, яких зжерла совдепівська машина совкової армії - і увесь цей час вас усе влаштовувало, да? І навіть коли ви все те робили – то зараз ви чомусь раптово про це забули, да?
А тепер ви просвєтльонні 25 процентів? Пасіонарії грьобані…
Стоп-стоп. Звичайно, ви всі це все робили – хтось у окопах, хтось на сторінках фейсбука, хтось на акціях протесту проти дій влади чи її відгалужень – бо лише вільний вихід на подібні акції і вільне проведення їх, показують насправді, в якій країні ми живемо – демократичній чи вже тоталітарній. Звичайно, в демократичній, і я стояла поруч з вами на тих акціях, і поруч з вами мчала на фронт. Я в цьому впевнена.
І мені також свого часу вдували до вух, особливо коли був Майдан – ми кращі, ми лише 25 процентів пасіонаріїв, з них лишень три проценти на Майдані. І, знаєте, певний час я навіть у це вірила.
Аж доки не побачила:
- як драпали з Майдану ті 25 процентів, на які була надія, а їм на зміну йшли оті 75 процентів киян та панаєхавших
- як відповзали з Майдану побиті та постріляні ті кращі 3 проценти, але на зміну їм летіли, бігли, оті, що досі сидів вдома, ті славні 75%
- як йшли на фронт ті кращі 3-5-7 процентів, а на підмогу їм скидалась грошима вся країна та діаспора, не знаю навіть якої процентності, спробуй тепер порахувати
- як заходили на фронтові позиції ті славні проценти з заходу України та центру, а до них потихеньку повзли та їхали місцеві східні, і затарювали продуктами, водою, чим могли, тим і затарювали. Когось з місцевих східних по тому розстріляли сепари та росіяни, за ту допомогу українським військам, спробуйте вирахувати процент отих розстріляних
- як йшли на фронт кращі із кращих східні, і часом затикали за пояс у мужності своїй славних потомків повстанців Карпат та Волині
- як часом і не затикали за пояс східні західних, теж бачила
- як тендітні інтелігенти брали до рук гранатомети, а сильні й мужні спортсмени дристали і кричали «Мама!» (втім, маму кличуть всі, без варіантів) – і навпаки
І, бачивши і чувши усе оце – зрозуміла я нарешті, що неможливо й недостойно ділити країну на:
- кращих і поганіших
- умних та не дуже
- чистих та нечистих
- меншість та більшість
- східних та західних
і таке інше, до безкінечності.
Під час війни країну можна й треба ділити на:
- громадян та окупантів
- громадян та колабораціоністів
- тих, кого бачиш у прицілі та тих, хто поруч ось, тримає фланги
От і весь поділ. Все інше – від лукавого.
А оці корони: «Нас 25 процентів, ми справжні патріоти!» - поправляються зазвичай швидко. Лопатою. У першім же бою. Коли змішуються та нівелюються грані між будь-якою процентністю. До речі, фронт про це добре знає. Там не люблять самокоронування, ох, не люблять.
Так що не варто оце вам самим себе коронувати, о, наша, миттю вилізша аристократія духа та інтелекта. Не варто. Вас можуть очікувати сюрпризи – коли, наприклад, раптово повернеться хтось до вас обличчям і запитає з певною суворістю:
- Скажіть, а це нічого, що я до вас спиною сиджу? – і отоді стежте за кермом, шанобливо прошу вас, процентні ви наші.
Та й знаєте – в оцьому своєму самозамилуванні стражденної меншості справжніх патріотів, просвітлених та інтелектуальних, бо кращих за інших – ви схожі лише на одного персонажа, відомого в Україні як образ самокоронування та поправленої лопатою корони.
Бо ви такіє 25%, от ето мерсі! Натурально, в кожном обхожденії главная хворма — вченость. Когда человек не такой, как вообще, потому один такой, а другой такой, и ум у него не для танцевания, а для устройства себя, для развязки свого существования, для сведения обхождения, и когда такой человек, ежели он вчёный, поднимется умом своим за тучи и там умом своим становится ещё выше лаврской колокольни, и когда он с тудова глянет вниз, на людей, так они ему покажутся такие махонькие-махонькие, всё равно как мыши… пардон, как крисы… Потому что это же Человек! А тот, который он, это он тоже человек, невчёный, но… зачем же?! Это ж ведь очень и очень! Да! Да! Но… нет!
Позволіте папіроску?
… все інше було жартом – насправді я голосувала, чітко вдивившись у всі графи і обравши нарешті одну какашку з двох запропонованих. І я вам ніколи не скажу, за кого я проголосувала – бо навіть якщо я і поставила галку в графі нумер два, наприклад - зараз про це було б ну зовсім непристойно зізнаватись. Бо раптом запишуть у ваші голохвастовські 25?
Бо ви і тут нафакапили, упевнено протиставляючи себе народу України.
… наш чинний Президент (насправді він поки що чинний, аж до інавгурації) – дещо корисне зробив для України, скажімо чесно. Але все те корисне нівелюється нещадно одним великим гівном – він зміг втілити у життя девіз «Розділяй та владарюй»
Він втілив його так яскраво, що, здається, Україна ще ніколи не була розділена аж настільки. І зараз нам усім її ліпити докупи, Україну. Заново, да. І вам, о, просвєтльонні наші, поправте корону, сповзає – і отим, кого ви так щиро вважаєте бидлом.
А Україна справиться. Вона й не таке голохвастовство перемелювала. Справтесь же й ви, і прошу, пошвидше. Попереду бої. В боях корони заважають.
нате вам славну пісеньку від великого аристократа духа. Вслухайтесь і вдивіться – можливо, в цьому дзеркалі ви раптом побачите й свою корону?
В НЕБІ КАНАРЕЄЧКА ЛІТАЄ (Diana Makarova)
В НЕБІ КАНАРЕЄЧКА ЛІТАЄ
"... зустрілись два дипломати одного разу в аеропорті. Вчились разом, практикувались у різних посольствах, зустрілись, зраділи одне одному, взяли одне таксі, їдуть, розмовляють:
- А у нас в Лондоні, ти уявляєш, був одного разу такий факап! Запросили нас на званий вечір, а господиня вийшла до гостей у домашніх туфлях!
- Enfant terrible! А нас у Сіднеї запросили якось до італійського посольства, а офіціанти щось наплутали, поклали замість десертних ложечок - чайні! Я ледь не згорів від Spanish shame!
- Mon dieu! який конфуз!
таксист не витримує, повертається до дипломатів і каже:
- Панове, я перепрошую, але це нічого, що я до вас спиною сиджу?
(епіграф)...
... я оце читаю свою стрічку, а там майже усі такі просвєтльонні, такі 25 процентів мислячих людей на відміну від телевізорного бидла, такі велична меншість, але така вже висока ця меншість, що я прямо не знаю, що сказати!
Давайте, я нарешті скажу вам, як я учора голосувала і за кого?
Значить, діло було так. Взяла я бюлетень, зайшла до кабінки і трохи замислилась. Тоді замружила міцно очі, поклала бюлетень перед собою і тицьнула у нього пальцем. Потім очі ледь відкрила, поставила швидко галку поближче до пальця, потім швидко-швидко склала бюлетень, вийшла з кабінки і так же швидко вкинула його до урни.
Мені це було неважко зробити, бо очі - вони сльозяться. Вони у мене після фронту завжди сльозяться, чи то пилюка винувата, чи простуда, чи алергія, не знаю, але плаваю як у воді, нічого не бачу - так що графу-то я роздивилась, куди писалом тицяти, але за кого - досі не знаю. Отака біда. Бо все одно, за кого голосувати – кого не візьми, усе одно слово ЩАСТЯ з тих пазликів не вийде, а вийде лише слово ЖОПА.
Так я оце і думаю тепер - мені до умних чи до красівих?
Бо мені ж хоч розірвись, ви ж мене знаєте.
Куди я тим пальцем тицьнула? До вас, просвєтльонних, таких пасіонарних, внєзапних таких всіх і протіворєчівих таких, розумних і заодно кросівих, таких, що всього 25 процентів, але такі ось піднатужаться і врятують Україну - чи одразу до бидла 75-ти процентного, як оце тут у фейсбуках кажуть?
... так ви от ето скажіть мені, будь ласка - ето нічего, шо я к вам спіной сіджу? Бо мені аж невдобно, що ви тут спасаєте Україну, а всі інші такоє бидло, що аж тошно.
А вам від себе не тошно, га? Просвєтльонниє ви наші? Га?
Може, досить милуватись собою, такими, що аж не знаємо, вам до умних чи до кросівих?
Може, ви зараз полізете у свої сторінки та пориєтесь там і покажете:
- ось я писав, такий високий та просвєтльонний, про помилки попередньої влади
- ось я не боявся виступити проти культу особистості Президента
- ось я був на акції пам'яті чергового загиблого активіста
- ось я вимагав розслідування похованих майданівських справ
Шо, нє?
Що, за п'ять років ні разу - нє?
Вас все влаштовувало?
… ви серйозно? Таке буває, аби все влаштовувало у владі країни, що лише будується?
Хтось стояв з плакатами "Хто замовив Катю Гандзюк?", хтось валявся в снігу на колінах, під кийками нових беркутів, які влаштовували до пори нашу владу, хтось ганявся за вантажними автомобілями, які перли крадену зброю з фронту, хтось гинув на фронті, намагаючись зупинити контрабандні потоки, хтось стояв на опорніку, сім чоловік замість тридцяти, бігаючи від ЗУ-шки до кулемета, виставляючи опудала замість бійців, яких зжерла совдепівська машина совкової армії - і увесь цей час вас усе влаштовувало, да? І навіть коли ви все те робили – то зараз ви чомусь раптово про це забули, да?
А тепер ви просвєтльонні 25 процентів? Пасіонарії грьобані…
Стоп-стоп. Звичайно, ви всі це все робили – хтось у окопах, хтось на сторінках фейсбука, хтось на акціях протесту проти дій влади чи її відгалужень – бо лише вільний вихід на подібні акції і вільне проведення їх, показують насправді, в якій країні ми живемо – демократичній чи вже тоталітарній. Звичайно, в демократичній, і я стояла поруч з вами на тих акціях, і поруч з вами мчала на фронт. Я в цьому впевнена.
І мені також свого часу вдували до вух, особливо коли був Майдан – ми кращі, ми лише 25 процентів пасіонаріїв, з них лишень три проценти на Майдані. І, знаєте, певний час я навіть у це вірила.
Аж доки не побачила:
- як драпали з Майдану ті 25 процентів, на які була надія, а їм на зміну йшли оті 75 процентів киян та панаєхавших
- як відповзали з Майдану побиті та постріляні ті кращі 3 проценти, але на зміну їм летіли, бігли, оті, що досі сидів вдома, ті славні 75%
- як йшли на фронт ті кращі 3-5-7 процентів, а на підмогу їм скидалась грошима вся країна та діаспора, не знаю навіть якої процентності, спробуй тепер порахувати
- як заходили на фронтові позиції ті славні проценти з заходу України та центру, а до них потихеньку повзли та їхали місцеві східні, і затарювали продуктами, водою, чим могли, тим і затарювали. Когось з місцевих східних по тому розстріляли сепари та росіяни, за ту допомогу українським військам, спробуйте вирахувати процент отих розстріляних
- як йшли на фронт кращі із кращих східні, і часом затикали за пояс у мужності своїй славних потомків повстанців Карпат та Волині
- як часом і не затикали за пояс східні західних, теж бачила
- як тендітні інтелігенти брали до рук гранатомети, а сильні й мужні спортсмени дристали і кричали «Мама!» (втім, маму кличуть всі, без варіантів) – і навпаки
І, бачивши і чувши усе оце – зрозуміла я нарешті, що неможливо й недостойно ділити країну на:
- кращих і поганіших
- умних та не дуже
- чистих та нечистих
- меншість та більшість
- східних та західних
і таке інше, до безкінечності.
Під час війни країну можна й треба ділити на:
- громадян та окупантів
- громадян та колабораціоністів
- тих, кого бачиш у прицілі та тих, хто поруч ось, тримає фланги
От і весь поділ. Все інше – від лукавого.
А оці корони: «Нас 25 процентів, ми справжні патріоти!» - поправляються зазвичай швидко. Лопатою. У першім же бою. Коли змішуються та нівелюються грані між будь-якою процентністю. До речі, фронт про це добре знає. Там не люблять самокоронування, ох, не люблять.
Так що не варто оце вам самим себе коронувати, о, наша, миттю вилізша аристократія духа та інтелекта. Не варто. Вас можуть очікувати сюрпризи – коли, наприклад, раптово повернеться хтось до вас обличчям і запитає з певною суворістю:
- Скажіть, а це нічого, що я до вас спиною сиджу? – і отоді стежте за кермом, шанобливо прошу вас, процентні ви наші.
Та й знаєте – в оцьому своєму самозамилуванні стражденної меншості справжніх патріотів, просвітлених та інтелектуальних, бо кращих за інших – ви схожі лише на одного персонажа, відомого в Україні як образ самокоронування та поправленої лопатою корони.
Бо ви такіє 25%, от ето мерсі! Натурально, в кожном обхожденії главная хворма — вченость. Когда человек не такой, как вообще, потому один такой, а другой такой, и ум у него не для танцевания, а для устройства себя, для развязки свого существования, для сведения обхождения, и когда такой человек, ежели он вчёный, поднимется умом своим за тучи и там умом своим становится ещё выше лаврской колокольни, и когда он с тудова глянет вниз, на людей, так они ему покажутся такие махонькие-махонькие, всё равно как мыши… пардон, как крисы… Потому что это же Человек! А тот, который он, это он тоже человек, невчёный, но… зачем же?! Это ж ведь очень и очень! Да! Да! Но… нет!
Позволіте папіроску?
… все інше було жартом – насправді я голосувала, чітко вдивившись у всі графи і обравши нарешті одну какашку з двох запропонованих. І я вам ніколи не скажу, за кого я проголосувала – бо навіть якщо я і поставила галку в графі нумер два, наприклад - зараз про це було б ну зовсім непристойно зізнаватись. Бо раптом запишуть у ваші голохвастовські 25?
Бо ви і тут нафакапили, упевнено протиставляючи себе народу України.
… наш чинний Президент (насправді він поки що чинний, аж до інавгурації) – дещо корисне зробив для України, скажімо чесно. Але все те корисне нівелюється нещадно одним великим гівном – він зміг втілити у життя девіз «Розділяй та владарюй»
Він втілив його так яскраво, що, здається, Україна ще ніколи не була розділена аж настільки. І зараз нам усім її ліпити докупи, Україну. Заново, да. І вам, о, просвєтльонні наші, поправте корону, сповзає – і отим, кого ви так щиро вважаєте бидлом.
А Україна справиться. Вона й не таке голохвастовство перемелювала. Справтесь же й ви, і прошу, пошвидше. Попереду бої. В боях корони заважають.
нате вам славну пісеньку від великого аристократа духа. Вслухайтесь і вдивіться – можливо, в цьому дзеркалі ви раптом побачите й свою корону?
В НЕБІ КАНАРЕЄЧКА ЛІТАЄ (Diana Makarova)
